Діагностика та лікування

Треба врахувати те, що у хворих з обмеженими можливостями надалі розвиваються вторинні невротичні та соматоформні розлади, які ускладнюють їхню подальшу реабілітацію та адаптацію у мікро- та макросередовищі.

Останнім часом статистика шле нам дуже тривожні сигнали: все частіше лікарі-психіатри діагностують у представників підростаючого покоління схильність до невротичних та соматоформних (психосоматичних та вегетативних) розладів.

Слід зазначити, що це явище виникло не так на порожньому місці. Особи з психічними, у т.ч. невротичними та соматоформними (психосоматичними та вегетативними) розладами становлять чималу частину населення в розвинених країнах світу.

Понад те, порівняльний аналіз показує, що розлад психіки ризикує кожен четвертий житель планети. За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я (ВООЗ) кожна четверта-п’ята людина у світі страждає на ті чи інші психічні або поведінкові розлади. Ось цей фактор змушує співдружність профільних лікарів активно впливати на процес. Впливати, а чи не замовчувати тривожну статистику, не ігнорувати проблему.

До речі, депресія посідає третє місце у переліку вищезгаданої групи захворювань. Проте за прогнозами ВООЗ до 2030 року депресія твердо займе лідируючу позицію. І вже сьогодні діагноз “депресія” лікарям-психіатрам доводиться ставити хворим, що прийшли на прийом, щодня і не раз.
Переважна більшість хворих це діти та підлітки.

До цього часу вплив невротичних та соматоформних розладів на хворих з обмеженими можливостями не був предметом спеціального вивчення. Тому не розроблено методи впливу на психічні (когнітивні) функції хворих з метою надання медико- та психосоціальної допомоги, покращення умов їх існування, соціалізації, залучення до трудової та суспільної діяльності, медичної та соціальної реабілітації, формування адекватного відношення та реакції на соціально-несприятливі ( психотравмуючі) фактори. Соціально-несприятливі (психотравмуючі) фактори ведуть до появи нових функціональних розладів, які побічно чи прямо впливають на поведінкове, когнітивне та соціальне життя, а також перешкоджає (ускладнює) правильну діагностику та повноцінну реабілітацію хворих.

Для діагностики та проведення лікувально-реабілітаційних заходів наш НДІ оснащений різними технічними засобами. В інституті функціонує постійна школа для батьків та сімей, які мають хворих дітей та членів сім’ї.

В результаті багаторічних пошуків та спостережень розроблено понад 30 безмедикаментозних методик, що дозволяють усунути невротичні та соматоформні розлади у хворих, проводити медико- та психосоціальну реабілітацію.

Для об’єктивізації проведених реабілітаційних заходів як основні використовуються електрофізіологічні (ЕЕГ, ЕхоЕГ), аудіометричні, клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні та соціально-психологічні методи дослідження та інші. Крім того, за потреби проводиться комплексне обстеження хворих із залученням висококваліфікованих спеціалістів.

При наданні лікувально-реабілітаційної допомоги основна перевага надається безмедикаментозній терапії. Лікувальний процес поєднаний з психофізичними та психофізіологічними впливами (метод професора Рахманова В. М.), під час яких здійснюється інтенсивне тренування мови.

Під час медико- та психосоціальної реабілітації активно здійснюється навіювання (сугестія), яка складається з двох частин: сугестія в неспаному стані, у вільному спілкуванні, та навіювання у стані релаксації, гіпнотичному стані (за згодою пацієнтів та їхніх батьків, родичів).

В інституті регулярно проводяться музичні та літературні вечори, працетерапія, які додатково сприяють тренуванню мови, розвитку у хворих з аутизмом та аутистичного спектру кола розладами залишків слуху, соціальної реабілітації хворих, у т.ч. із неврозом.

Завершальним етапом реабілітації хворих є створення для них максимального комфорту, наближення їх до активної невимушеної соціальної комунікації та вербалізації (промови), формування адекватного ставлення до негативних психотравмуючих, соціально-несприятливих ситуацій та інші.

Після лікування хворі перебувають під постійним наглядом лікарів, які проводять підтримуючу терапію, психологічні, електрофізіологічні та інші обстеження.