Синоніми: гіперкінетичні розлади, гіперактивні розлади, синдром дефіциту уваги, дефіцит уваги з гіперактивністю, гіперкінетичний синдром
Гіперкінетичні розлади – розлади, що характеризується порушенням уваги, рухової гіперактивністю та імпульсивністю поведінки.
Гіперкінетичні розлади часто виникають в ранньому дитинстві (до 5 років), хоча діагностуються значно пізніше. Розлади уваги проявляються підвищеним відволіканням (без ознак гіперметаморфоза) і нездатністю до діяльності, що вимагає когнітивних зусиль. Дитина не може довго утримувати увагу на іграшці, заняттях, чекати і терпіти. Він відчуває труднощі при необхідності сидіти на місці, при цьому він часто неспокійно рухає руками і ногами, совається, починає вставати, бігати, відчуває труднощі в тихому проведенні дозвілля, вважаючи за краще моторну активність.
У препубертатному віці дитина може короткочасно стримувати рухове занепокоєння, відчуваючи при цьому почуття внутрішньої напруги і тривоги. Імпульсивність виявляється у відповідях дитини, що він дає, не вислухавши питання, а також в нездатності чекати своєї черги в ігрових ситуаціях, в перериванні розмов або ігор інших. Імпульсивність проявляється і в тому, що поведінка дитини часто мало мотивована: рухові реакції і поведінкові вчинки несподівані (ривки, стрибки, пробіжки, неадекватні ситуації, різка зміна діяльності, переривання гри, бесіди з лікарем і тощо).
З початком навчання в школі у дітей з гіперкінетичним синдромом нерідко виявляються специфічні проблеми навчання: труднощі письма, розлади пам’яті, слухомовні дисфункції; інтелект, як правило, не порушується.
Майже постійно у цих дітей спостерігаються емоційна лабільність, перцептивні рухові порушення і розлади координації. У 75% дітей досить стійко виникають агресивне, протестний, зухвала поведінка або, навпаки, пригнічений настрій і тривога, нерідко як вторинні утворення, пов’язані з порушенням внутрішньосімейних і межперсональних відносин.
Головний мозок має величезний запас міцності і головне завдання – змусити здорові клітини мозку працювати замість загиблих або постраждалих. Способи зробити це підбираються індивідуально для кожного пацієнта.
Голковколювання – стимулювання певних біологічно активних точок, допомагає привести в норму всю нервову систему. На заняттях діти і батьки танцюють.
Використовується і такий метод, що активізує органи чуття: дитині за допомогою спеціальних окулярів закривають очі, і мама йде з ним на прогулянку. Так відключається зір і загострюються інші почуття – слух, нюх. Працюючи з дітьми, професор Рахманов одночасно лікує батьків дитини від неврозу.