Хочу поділитись нашими досягненнями. У вересні місяця, минулого року, ми через перетоніт втратили слух, повністю. Виставили у ЛОР інституті діагноз: глухота. Сказали тільки ставити імпланти, ми відмовилися і вирішили поборотися. Потрапили до професора у листопаді місяці і після 1го лікування нам поставили вже приглухуватість 4 ступеня. Почали чути стуки, грюки, бавовни.
Після 2 етапу, лікування в березні, з’явилися і гучний сміх і щось, як Діма каже незрозуміле трохи голосу з шумом. Були в липні місяці, розбору мови немає, але, як для мене незрозуміле, почали вивчати по диктофону табличку множення та поділ. Якщо щось інше дати послухати чи сказати, Діма не зрозуміє. Поки що займаємося математикою. Став чути голоси дітей у школі, дзвінок, говорить трохи краще, чути голоси та звуки з телевізора з гучного.
Після апперації Діма дуже змінився, став дуже капрзиним, всього боявся, води, не міг купатися, спали зі світлом, щипав собі всі пальці, ми всіляко намагалися щось зробити, возили на природу, до річки, купили породистого кота, водили по всіх цікавих місцям. Потім я дійшла висновку, що ми точно нічого не зробимо, потрібен фахівець.
І ось після першого етапу лікування ми перестали щипати пальці, потім перестав боятися води і у квітні десь місяць ми стали спати без світла. Діма дуже сильно помінявся, моя дочка каже, як Діму підмінили. За себе скажу, у мене змалку алергія на сонці, мені виставили діагноз ще як була маленькою. Я щороку навесні влітку і восени страждала очима і в мене завжди під рукою, моя нерозлучна тетрацеклінова мазь. Я не можу повірити, роками мучилася, а цього разу я про неї забула. Такого точно я не повірила б, що вона пройшла. Мені 39 років, а алергія з 4-5 років. Просто чудо.
Ми дуже вдячні професорові, за його божевільну працю, він не просто лікар, а лікар від Бога. У листопаді місяці ми збираємося їхати вже 4 рази, люблю вираз (якщо не вийде, ляжемо і лежатимемо в той бік)
Є мрія — біжи до неї.
Не вдається бігти – йди до неї.
Не вдається йти — повзи до неї.
Не виходить повзти – ляж і лежи в її бік.
Це сталося восени 1989 року. Тоді мені було 38 років, ми з чоловіком виховували двох синів, 17-ти та 19-ти років. Я раптом помітила, що будь-який звук відбивається для мене дуже голосно. Тоді я працювала на електровозобудівному заводі, спочатку звернулася з цією проблемою до нашої заводської поліклініки, де дали направлення до однієї з міських лікарень. Через півроку не було такої лікарні у Дніпрі, куди б мене не направили…
Я хочу написати про чудового лікаря — Вагіфа Мамедовича Рахманова і розвіяти всі міфи про нібито неправильний, «шарлатанський» метод лікування. Нехай мою історію одужання приймає, хто, як хоче, чи радіє, чи заздрить... У дитинстві я росла хворобливою дитиною — постійні ангіни, застуди, запалення легень. Але чула та розмовляла я нормально....
Наташа народилася від другої вагітності та других пологів. Як і старша сестра Оля, дівчинка народилася абсолютно здоровою дитиною. За спогадами мами Наташі, Віри Гаврилівни, у пологовому будинку тоді була якась інфекція, і щеплення новонародженої відразу не зробили, АКДС дівчинка отримала в один рік. До цього часу у Наташі вже з'явився белькіт, вона говорила звуки, починала говорити слова. Після щеплення у доньки мова зникла, вона жодного звуку не говорила....