Усім доброго дня! Мене звуть Оля, а синочка Діма, йому зараз майже 9 років. Ми з Дніпропетровської обл. Працюю психологом з дітками з особливими освітніми потребами. На початку червня закінчили 13 етап. Звернулися у віці 4р 4міс. Діагноз затримка психомовного розвитку ЗПМР. На той момент вже знали про професора Рахманова, але після перегляду фільму “Герой нашого часу” були двоякі відчуття, чомусь здавалося що нас не приймуть так одразу, трішки злякала методика лікування і ми вирішили, що підемо класичною доріжкою, поїдемо ще в Київ. Там нам сказали оформлювати інвалідність, народжувати другу дитину, а все що можна зробити це томатіс, мікрополяризація, уколи церебракуріна із жахливим побічним ефектом. Це якщо коротко. Через день ми були вже в Дніпрі, тоді ще у відділенні 42 на Ігрені…
Тепер про хворобу спочатку. Дитина розвивалася відповідно всім нормам, з 8 міс почав говорити перші слова, все розумів. Відкат почався в 1 рік і 2 міс після важко перенесеної ротавірусної інфекції. З лікарні, де ми лежали 8 днів під крапельницями ми повернулися вже без деяких слів, а далі ставало тільки гірше. Заново запустили мовлення вже після 3р 6 міс, але зрозуміли що ті декілька слів просто ехолалії, вони мало усвідомлені. За приблизно 2 роки лікування кололи кортексін, пили агвантар, нейромедін, енцефабол, може ще щось, вже не пам’ятаю. Корекційні заняття проходили важко і малопродуктивно. Крім проблем з мовленням та вимовою мали:
– слабке розуміння зверненої мови, тільки базові побутові інструкції;
– страх дитячих майданчиків, розважальних центрів, будь-яких приміщень, де гучно, гойдалок, гірок, самоката. До великих іграшок чи транспорту типу санок звикав і до року, боявся сідати;
– в садочку не грався з дітками, просто був поряд з ними і грався сам з собою;
– була не критична, але деяка вибірковість у їжі. Продукти вживав всі, але страви з них мали бути приготовані певним чином. Наприклад, м’ясо тільки у вигляді страв з фаршу. Не їв млинці, оладки, вареники і таке інше;
– у садочку дуже боявся музичного залу, на заняття туди не заходив, сидів з нянею у групі. Навіть просто фотографуватися туди не зайшов.
Після першого етапу лікування мовлення дуже швидко почало розвиватися, швидше мислення, тому почалося дуже багато ехолалій. Це був черговий дуже важкий період, бо одне діло, коли дитина не розмовляє, а зовсім інше, коли все каже, але поговорити, вступити з нею в діалог ти все одно не можеш. Пишу це спеціально для тих батьків, які хочуть мовлення після першого етапу. Дайте прийти базовим навичкам, покращитися мисленню і розумінню, тоді і мовлення буде набагато свідоміше. Крім нових слів і словосполучень, значно покращилося розуміння зверненої мови, почав звертатися до дорослих вербально, а не просто тягнути за руку чи показувати.
На 3 день 2го етапу ми гуляли по території інституту і Діма мені каже “Мама пішли на горки” і побіг на майданчик у пісок. Я йшла позаду в шоці і боялася навіть дихати, бо по-перше, це було повноцінне речення, а по-друге, гірки? Які ми більше 3-х років з криками оминали? Після цього дня він як прокинувся і скільки ми були тоді в Дніпрі раніше 22.00 не могли забрати його з дитячих майданчиків. Було таке враження, що він хоче накататися за всі свої втрачені роки)) Також почав їздити на отих педальних червоних машинах, самокату. Після повернення додому все це купили))
Почав малювати і розфарбовувати.
І так кожного разу щось приходило нове і обов’язково покращувалося вже набуте. Також слід сказати, що ми живемо на межі з Херсонщиною і 22, 23 року було особливо гучно, а також навантаження школи, онлайн. Все це викликало періодично якісь нервові стани, які ми успішно корегували лікуванням у професора (нав’язливі рухи, дії, енурез навіть один період трапився, виривав вії, чіпав вухо, носа і тд).
У мене:
– пройшли болі в попереку (протрузії), зараз загострення, бо був кесарів розтин, але сподіваюся, що скоро минеться
– значно краще працює коліно (з дитинства травма, звичний вивих). На велосипеді їзджу, по сходинкам нормально ходжу
– зникли котєлкові болі )
– нормалізувалася температура тіла (не один рік була 37,2, без відомої причини)
– покращилася атмосфера в сім’ї
Зараз Діма закінчив 2 клас загальноосвітньої школи. На інклюзивній формі, але повністю за програмою класу. Зошити одні з найохайніших, дуже гарний почерк, читає, рахує, гарний фонематичний слух, правильно пише диктанти, на 10, 11 балів. Любить інформатику. Дякуючи Професору і прикладаючи щоденних зусиль ми отримали абсолютно іншу дитину, здорову дитину)) Звичайно якісь моменти будуть хвилювати нас, батьків завжди, з якими ми постійно працюємо, але порівняно з перспективою яку нам озвучили 5 років назад, це вже дрібниці.
А найголовніше, що в січні цього року у Діми народився братик, на якого ми дуже довго не наважувалися)) За що окреме ДЯКУЮ Вагіфу Мамедовичу, за віру, що все буде добре)) Колективу величезний привіт і подяка, усіх обіймаємо!🤗