Я мама Афанасія Лізниченка 5 з половиною років, м. Харків. Діагноз: органічна ураження головного мозку з аутистичним типом поведінки РАС. Ретроцеребеллярна кіста головного мозку (за мозочком). Вперше до професора на лікування потрапили наприкінці січня 2024 року, на момент початку лікування Афоні було 5,3. До лікування не було вказівного жесту, була...
Світлана, син Нікіта, 17 років, м. Кам'янське, Україна
Син Нікіта, 17 років, діагноз епілепсія. Хворіємо з 1.8 років. Весь час на протисудомних препаратах (2-3 напади на тиждень). Пройшли 2 етапи. Перший раз попали на консультацію до Професора в 16.5 років з проблемою, що дитина закрилася у своєму світі – перестал розмовляти, пропали комуніційні навички, не навчалась взагалі самостійно...
Здрастуйте, я Людмила, мама Михайла 8.6 років, Чернігів. Мишко один з двійнят народився після екстреного кесеревого розтину в 32 тижні з діагнозом: мікроінсульт, в 8 міс повторний, ДЦП, гідроцефалія, РАС, сенсомоторна алалія, ЗПР, РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю). Я лікар, пройшли ми всі можливі та доступні методи лікування. Результати...
Наталія Іванівна Лебідь, Дніпропетровська обл. Україна
Перший раз на лікування до професора Рахманова я приїхала у 2001 році, у 25 років. У мене був сильний головний біль, на основі результатів МРТ медики поставили діагноз розсіяний склероз. На той час я вже була одружена, виховували із чоловіком сина. Для мене моє захворювання було шоком. Я дуже засмутилася, з'явилася апатія до всього, страх, тривога, депресія, байдужість до власної дитини та багато інших скарг.
Я мама Богданчика, ми з Житомира, ми закінчили 2 етап лікування, діагноз – гіперкінезія (гіперкінези), рухові порушення ЦНС. Наші результати на 2м етапі: ми почали крутитися на ліжку так швидко як (мушка😁), ми навчилися перевертатися, ми одужали на 400 грам. У нас з’явилися всі зубки, але дуже маленькі, вони на...
Колись, 9 років тому, ми з Альошою були в приватному центрі для діток з аутичним спектром на заняттях. Одна бабуся з двойнятками нас побачила і дуже настирно відправляла нас в НИИ до професора Рахманова. Ми там були всього 4 дні, але цього вистачило, щоб мене переконати. Тоді мене підтримали тільки мама і бабуся. Чоловік і всі решта були проти. Ніхто не вірив, що Альоші зможе хтось допомогти. Ні лікарі, ні рідні не вірили. А я ловила останню надію.
