Ми бажаемо оставити свій відгуки про лікування ДЦП, лівосторонній геміпарез, затримка психомоторного розвитку. Лебідь Олексій Євгенійович, 30.03.2009 р.н., м. Київ. 23 етап лікування. Діагноз: ДЦП, лівосторонній геміпарез, затримка психомоторного розвитку внаслідок перенесеного внутрішньомозкового крововиливу.
Колись, 9 років тому, ми з Альошою були в приватному центрі для діток з аутичним спектром на заняттях. Одна бабуся з двойнятками нас побачила і дуже настирно відправляла нас в НИИ до професора Рахманова. Ми там були всього 4 дні, але цього вистачило, щоб мене переконати. Тоді мене підтримали тільки мама і бабуся. Чоловік і всі решта були проти. Ніхто не вірив, що Альоші зможе хтось допомогти. Ні лікарі, ні рідні не вірили. А я ловила останню надію. Я тоді була як робот, як зомбі. Альоша не спав після інсульту вночі, бився головою через гідроцефальний синдром, дуже сильно плакав. Всі ночі були наші, та і дні постійних занять теж. Між заняттями ми проводили віньний час у Іллінській церкві та Фроловському монастирі. Я була в розпачі.. Тому умовила чоловіка і ми поїхали.
Коли професор проводив консультацію, подивився на Альошу, на нас, подивився наші 6 МРТ, папку з медичними талмутами, — відмовив😭
Це була величезна відповідальність! Дитина перенесла масштабний крововилив у мозок. Кров була скрізь. І в шлуночках мозку, які просто розтягнуло як повітряні кулі, і в паренхімі, що потім перетворилося у багато кисті, і в підпавутинному просторі. У деяких проекціях, мозку серед крові не було видно. Як нам коротко сказали у реанімації: “Там нечего спасать!” А коли ми все-таки наполягли на операції, і Альоша був у комі, мені просто запропонували відключити його від апарату штучного дихання 😔
Незважаючи на це, клініка ніколи не співпадала з динамікою 🙏 Він був товстеньким і гарнюнім хлопчиком, що дуже дивувало лікарів. У нього ж ДЦП, він має бути худим, страшним і у слині до ніг… Він був красивим… Але він майже не бачив, не чув, не впізнавав рідних. Не спав, не їв нічого крім грудного молока, не какав без гліцеринових свічок, одна сторона була зажата парезом, інша як тряпочка. Не сидів, не було ні опори, ні уваги, ні мотивації ні до чого… Цей красунчик міг сидіти в подушках, як мішечок і реагувати на яскраве світло. Отаким ми приїхали.
Ми умовили професора, і він нас почав лікувати. Усіх. Не скажу, що було просто, швидко, як за помахом чарівної палички. Було дуже важко! І фізично, і морально, і матеріально. З першого дня Альоша почав спати!🙏 Ми з Женьою по черзі перевіряли чи він дихає! Він вже 2.5 роки не спав! На четвертий день лікування, Альоша почав брати іграшки, на 10-й день сів сам! До кінця циклу з’явилася опора на ніжки і шаговий рефлекс, почав під’їдати блендерну їжу в мілідозах.
Це був космос!!!
У це важко повірити, але поступово наш Альоша перетворювався на дитинку. Він вже давно ходить, він бачить, чує, какає сам, проситься їсти, обирає їжу, майже самостійно їсть, показує, що хоче. Альоша уважний, терплячий і сильний хлопчик, він зосереджений, він усе розуміє. У нього чудова пам’ять. Він може гратися іграшками, натискати на них, вибирати улюблену мелодію на них.
Цього разу ми приїхали після великої перерви. Раніше ми приїздили кожні 2 місяці. Альоші було дуже погано! Він майже нічого не їв, 5 чайних ложок їжі 2 рази в день. Я вимушена була ввести суміш для зондового годування і заливала їжу із шприца😔 Ну і какати звичайно йому не було чим. Різкий запах з рота і часта голосна відрижка. Вночі дуже погано спав, більшість ночей майже не спав. Схуд дуже сильно. У свої майже 12 років, важить 21 кілограм! Ріст теж не відповідає віковим нормам. Дуже сильно бився головою від сильних головних болей. Голова в ті моменти, як вогонь і очні яблука червоного кольору. Це страшно! Я вже не могла на це дивитися і ми приїхали терміново.
З перших днів Альоші стало краще, він почав їсти!!!🎉🎉🎉
З перших днів лікування, ми почали спати!!! 🎉🎉🎉 Ще бувають просинання, але не так на довго як до лікування.
Головою б’ється менше!
Альоша став дуже уважним, зосередженим і спокійним! Він дуже круто почав реагувати на звернену мову і наші прохання!
Пройшов гидкий і різкий запах з рота! Почали какати!
Ну і окремо скажу за свою квіточку Емілію)) Це дитина Вагіфа Мамедовича))😊
У тій ситуації, в якій наша родина була до лікування, ні про яку другу дитину і мови не могло бути. Тоді взагалі чоловік подав на розлучення і ми приїхали як чужі люди рятувати свого красунчика. Але і “МИ” є тільки завдяки праці професора! Дякуємо, безмежно щасливі😘 Всім, хто має проблеми зі здоров’ям, у кого хворіють дітки, не втрачайте дорогоцінний час!🙏
Це просто диво, він чарівник і Лікар з великої букви!
Я дуже вдячна нашому Вагіфу Мамедовичу!
Мама Леся (0662226234), тато Женя