Я мама Афанасія Лізниченка 5 з половиною років, м. Харків. Діагноз: органічна ураження головного мозку з аутистичним типом поведінки РАС. Ретроцеребеллярна кіста головного мозку (за мозочком). Вперше до професора на лікування потрапили наприкінці січня 2024 року, на момент початку лікування Афоні було 5,3.
До лікування не було вказівного жесту, була слабо розвинена дрібна і тонка моторика, була помірна агресія та аутоагресія, слабо розумів звернуту мову, не одягався і не роздягався сам, було безліч стереотипій, тики на обличчі, був неслухняний, непосидючий, примхливий, плакси рипів уночі зубами, був неприємний запах з рота, дуже боявся медичних працівників, постійно підчіпував кутикулу на пальцях, через що іноді з’являлися ранки. З ним було дуже важко займатися, оскільки увага він практично не фіксував, не цікавився мультиками, міг дивитися тільки мультик про колобка, та й то не довго.
За час лікування з’явилися покращення. На першому етапі з’явився вказівний жест, зникли неприємний запах з рота і нічний скрип зубами, став посидючішим, спокійнішим, почав сам одягатися і роздягатися, став акуратніше їсти, перестав смикати кутикулу на пальцях, став краще розуміти звернену мову, став виконувати інструкції, став виконувати інструкції. більше посміхатися, почав виявляти інтерес до мультиків, почав грати з сестрою та слухатися її (до цього на сестру практично не звертав увагу). На другому етапі зменшилася аутоагресія та гетеро-агресія, зменшилася кількість стереотипій, тиків, покращилася дрібна та тонка моторика, з’явилося пінцетне захоплення, продовжило покращувати розуміння зверненої мови та виконання інструкція, значно зменшилася гіперактивність. Ми дуже задоволені, що потрапили до професора, хай і пізно. До цього ми побували багато де, пробували і заняття з різних методик, і ноотропи, і дієти, і біодобавки.
Консультовано неврологами, психіатрами, психологами, генетиками, імунологами… перелік фахівців дуже великий, але ніде нам не допомогли. Від ліків ставало чи значно гірше, чи слабкий позитивний ефект, який зникав за кілька тижнів. А тут стійкий позитивний ефект. Лікувалася і я (повністю пройшла мастопатія, перестав підвищуватись тиск, зменшився котелковий біль), і старша донька (перестало заколисувати в транспорті, зникли запори, стала спокійніше, посидючіше, краще займається).
Дуже вдячні професору Вагіфу Рахманову та всьому колективу інституту! Бажаю всім не здаватися, не втрачати віри, бути сильними, стійкими, а також нових покращень для всіх дітей.