Доброго дня, я мама Оксана, Маші Шарко. Ми проживаємо в місті Дніпро. Я на даний момент домогосподарка (до декрету працювала начальником відділу клінінгу), тато Маші — автоелектрик-діагност вантажних машин. Мій телефон: 0999492616. Маші 7 років і 4 місяці. В Інститут ми потрапили, коли їй було 5 років і 3 місяці. Була затримка мовленнєвого розвитку ЗПМР: Маша нічого не говорила, нічого не розуміла, що від неї хочуть оточуючі. Практично не було зорового контакту, постійно опущена голова, очі ховала. Були непорозуміння, бо вона не могла нічого сказати чи зробити. Були проблеми зі стільцем, походами в туалет, зі сном, із жуванням їжі. Великі шматки не могла жувати зовсім, користувалися блендером.
З таким набором проблем ми потрапили в Інститут. Вагіф Мамедович нас одразу прийняв, і ми в той же день почали лікування. Зараз ми вже пройшли 7 етапів, і за цей час змінилося дуже багато: Маша повністю змінилася, стала комунікабельною, зникло багато страхів, з’явилося мовлення. Вона дивиться всім в очі, добре спілкується, почала розмовляти після другого етапу. Початок мовлення був з оновлення, і зараз вона дуже добре розмовляє, чисто, у неї практично немає проблем з вимовою літер. Стала доброю, дуже полюбила тварин, з’явилися нові інтереси: ліплення, підготовка до школи. Я змогла віддати її в громадський колектив з дітьми, і вона нічим не відрізняється від дітей, які розвивалися вчасно, без відхилень. Я не вважаю затримку мовлення відхиленням, але те, що це було і спричинило такі проблеми, так — це було.
Я не ходила постійно на прийоми до невропатологів, але ми розуміли, що з дитиною щось не так після щеплення АКДП, яке нам зробили із запізненням, у 8 місяців. Після цього зникла посмішка, почалися дуже сильні істерики. Дитина істерила, все кидала, був поганий сон. Після цього ми звернулися до невропатолога. Вона сказала: «Почекайте, це ще нічого не означає». Вдруге ми звернулися до невропатолога вже у віці 2,8, коли ми розуміли, що мовлення стоїть. Дитина не говорить, ну, на рівні трирічної дитини. Нам сказали: «Почекайте, все налагодиться, попийте вітаміни!». Але я нічого їй не стала купувати для мозку. Нам поставили затримку мовлення та мінімальну мозкову дисфункцію. Ми продовжували сподіватися, що мовлення з’явиться, але так цього і не сталося.
Завдяки професору ми зітхнули з полегшенням. Дитина почала поводитися як нормальна, нормотипова дитина. На 6 етапі ми думали, що вже досягли ключової точки, тобто дитина вийшла з цього стану, але виявилося, коли ми прийшли на 7 етап, дитина ще більше розкрилася, стала розмовляти з усіма оточуючими в центрі: батьками, дорослими, бабусями, дідусями, татами, з дітьми.
Пройшли 8 етап — стало ще краще: Маша стала відстоювати свою думку не кулаками, а розмовою, дає поради всім, стала вже потроху писати і читати, складає план на день і виявилося, що не може без занять, їй нудно самій, просить: «Організуй компашку з дітьми!». Ось і ми зрозуміли, що нашому дитині ще потрібно, ще недостатньо. Ось і ми розуміємо, що будемо ходити скільки потрібно, стільки й будемо ходити, тому що Маші потрібно розвиватися, і цього року ми йдемо до школи в перший клас. Ми раді, що так у нас вийшло, що ми потрапили саме сюди, саме до професора!
Лікували не тільки Машу, а й усю нашу родину. Мою доньку лікували від неврозу, тому що у неї жахливий характер і жахлива поведінка при цьому характері. Тобто її більш-менш взяли в свої руки, і більш-менш у нас зараз заспокоїлася. Ось вона стала більш позитивною, вона стала більш усвідомленою. Син лікувався: не спав і у нього була контузія голови. Після лікування у нього «котелкові» болі пройшли, і він почав нормально спати ночами. Чоловік лікувався, чоловіку добре, і загальний стан, і спокій на душі, розслабленість. Ну ось якось він вимотався, звичайно, тому що він один у сім’ї працює, а я з дитиною постійно. Йому це було потрібно, він дуже вдячний теж.
Я лікувалася, у мене було дуже багато проблем «по-жіночому», в першу чергу: найменший стрес — у мене починає низ живота тягнути. У мене міома взагалі зменшилася. Були постійно якісь виділення, стояла спіраль, вона й стоїть. Спіраль окремо жила, а я окремо. Весь час був запальний процес, то зараз все спокійно, мене нічого не турбує, пройшло підтікання сечі, пройшли «котелкові» болі. Я кричала раніше, нервові зриви такі сильні у мене були, я могла посваритися з чоловіком. Зараз, якщо це і відбувається, то це більш спокійно, більш врівноважено, чоловіка взагалі не чіпаю, тому що я за ним сумую! Він на роботі постійно. Ну, тобто у нас все налагодилося в сім’ї завдяки професору.
Я що хотіла сказати? Що дійсно потрібно всією сім’єю проходити лікування, всією сім’єю ходити лікувати дитину, в першу чергу допомагати персоналу, не думати, що персонал центру повинен зробити всі обов’язки за вас. Ви прийшли сюди, тобто потрібно вникати з першого дня, а головне — основні обов’язки по дитині і по процедурах.
Ще скажу, що ми самі з Дніпра, але зрозуміло, що нам це легше робити. Але потрібно, щоб була точність, я собі так поставила таку мету — щоб була аптечна точність у днях. Якщо нам належить через 10 днів прийти, треба точно в цей день записатися. Я намагаюся так робити. Якщо належить на черговий етап такого-то числа прийти, то потрібно постаратися записатися саме в цей день. Прийти, не пропускати якихось там місяць-два. Ось ми чітко йдемо до професора, потрібно ось у такий час, ми в такий час приходимо. Чітко по днях, і ви знаєте, це дуже допомагає і нам, і лікуванню самому теж. І навіть вже видно, ось уже за день до того, як треба йти на підтримку, десь поганий настрій у Маші, десь якісь нюанси, ну якісь, це вже видно, що ось все, завтра потрібно точно йти.
Я професору вдячна, всьому колективу за те, що така увага, хороші такі. Багато всього зроблено для нас, все пройдено разом. Ми вже як одна сім’я, тобто ми йдемо і ми вже знаємо всі один одного, багато дуже людей побачила, багато зрозуміла, які проблеми в інших людей. І коли дивишся на це, говориш: «Може, у тебе і не такі вже й проблеми!». Тому я бажаю всім, хто тільки починає ставати на шлях лікування: не бійтеся, дерзайте, вірте в свою дитину, безмежно довіряйте професору! Вірте в свою сім’ю, ось, що все буде добре, що це тимчасове явище, це все мине. І бажаю всім удачі, хорошого мирного неба над головою і завжди посміхайтеся! Дякую!