Вітаю ВСІХ! Я Катерина з міста Кривий Ріг, мати Клима 6 років, діагноз — розлад аутистичного спектру РАС. Пройшли з 17.06-6.07 перший етап лікування. Те, що сталося і продовжує відбуватися зі мною та моєю дитиною під час і після реабілітації – фантастика! З перших днів терапії у Клима пішли запори, став набагато активніше користуватися вказівним жестом (без прохання!), потроху йде постійне маніпулятивне скиглення. Тут хочеться сказати велике спасибі Вагіфу Мамедовичу за нагадування, що не варто потурати та постійно шкодувати наших дітей. Гіперопіка не приносить жодної користі. Клим любить ліпити із пластиліну, але малювати і писати – не любить. Вже під кінець терапії він став пальчиком малювати на піску у пісочниці та на пляжі.
Мій хлопчик любив воду, але чіплявся в мене мертвою хваткою і просто висів на руках, тіло не розслаблялося, він був ніби відлитий з матеріалу, що не гнувся. Два тижні, щодня ми ходили у Дніпрі на місцевий пляж. Здійснилося диво! Під кінець першого тижня, дитина нарешті розслабилася, ще через кілька днів — почала намагатися плисти, наприкінці другого тижня вона постійно тикала на діток, які плавали з надувними колами і повторювати: “Коло!!!” Хоча буквально за тиждень до від’їзду ми були на турбазі, і в коло його засунути було нереально!
Купили наступного дня, він у нього забрався і… він поплив ))) Став ще більше звертати увагу на діток і повторювати за ними, намагається комунікувати, заглядає в очі, видає прохання з двох слів, зазвичай це заклик до дії. Наприклад – дивиться на хлопчика з водяним пістолетом і просить: “Піу-Піу-Піу-!” з такою чіткою інтонацією, що дитина розуміє, що треба стріляти! Погляд у сина став ще осмисленішим, хитрішим, живішим. Сьогодні були на пляжі, обіймав у воді старшого брата, здіймав бризки, ганявся за дітьми у воді) Фантастика! Ми були на дієті без глютену та казеїну, поспілкувалася з мамами у яких це все пішло в небуття, і почала потроху вводити сину молочку в раціон. Відкатів та яскравих реакцій не помітила. З загострень — Клим став битися 🤛😱 Став штовхати траву, кидати самокат, намагається іноді навіть ударити незнайомих людей, що проходять повз нього. За що отримує за м’яким місцем, і розуміє, що це була не найкраща ідея 👌🤣
Про себе я ніби повернулася до того стану, про який майже забула! Це відсутність постійного переживання за дитину, бажання все контролювати, тримати її за руку, стежити на всі очі, переживати з кожного приводу. Пішла внутрішня тривога, з’явилася та сама ЛЕГКІСТЬ! Перепади атмосферного тиску перенесла просто завдяки чашці кави, ніяких “котелкових болів”, шлунок і гастрит не турбують, хоча ЖОР 😁, їжа здається нереально смачною) Стало не просто більше енергії, відбулося справжнє перезавантаження! Ми вже другий тиждень, як у рідних стінах, постійно спостерігаю маленькі дива. Як каже професор: “Справжнє поліпшення настає ДОМА 😇”
Дякую всьому персоналу, всім нашим чудовим дівчаткам, які допомагають організувати весь процес відновлення дітей та їхніх батьків!
У вас у Центрі неймовірна аура та атмосфера — Цілюща 🥰