Ми звернулися до професора Рахмана в 3.5 року, діагноз ЗПР з РАС (аутистичні риси), з багатьма проблемами: не ходив у туалет сам (ніс памперс), стереотипні рухи, не було зорового контакту, не відгукувався на своє ім’я, вокалізація, вибірковість у їжі, не спав ночами, доводилося носити на руках і багато іншого.
Пройшли 1 етап лікування! Під час лікування дитина сама стала засипати, взутися сам і їсти сам! Після лікування за тиждень ми попрощалися з памперсом!
Став краще розуміти звернене мовлення і дивитись у вічі! З’явилося багато звуків, іноді схоже на прості слова, нещодавно сказав “мама”, це ще не звернена мова, ми дуже раді, що почав щось вимовляти. Почав менше вокалізувати!
На заняттях став краще розуміти інструкцію. Почав виявляти інтерес до різних іграшок, не тільки машинки, раніше інтерес був тільки до маленьких машинок!
Покохав Лего, будує різні крани, башти з конструктора!
Після 2 та 3 етапу пішла вокалізація на 80% та махи руками, Давид може спокійно йти вулицею за руку або поруч самостійно! На заняттях концентрація уваги покращала на 80% і є контакт у вічі з фахівцем!
На своє ім’я чітко відгукується і коли з ним вітаються він дає руку чи п’ять! Такого раніше не було він сам по собі був, йшов куди йому хотілося і ні кого не бачив перед собою, доки не зупиниш і за руку не візьмеш. Після 2 етапу навчився кататися на самокаті, але якось втомлювався, більше катала я його)).
Після 3 етапу він почав кататися так, що я за ним не встигаю, робить такі маневри начебто йому не 4.9, а всі 7 років.
Він почав дружити з хлопцями і грати з ними в спільну гру, йому потрібне спілкування і він завжди нервує, коли немає ні кого на майданчику, чого раніше не було, він любив бути один.
Він почав пробувати різну нову їжу, вона напевно шкідлива, але ми іноді йому це дозволяємо, тому що він сам виявляє інтерес і я радію його кожному новому здобутку!
Під час 3 етапу він був дуже нервовий, я переживала, почав вокалізувати більше, ніж зазвичай, так буває, мені сказали, що вдома буде краще!
Так і було через 2 місяці після лікування він почав пробувати вимовляти звуки і дуже чітко почав говорити слова з 3, 4 букв за фахівцем логопед-дефектологом. Зі мною не хотів, вона заспокоїла мене, сказала, що це нормально!
Я сиділа під дверима і плакала від щастя! Я чітко почула який у нього голос 🙂 Це було моє найбільше бажання почути, як він говорить. Так, ще багато треба зробити роботи і докласти зусиль! Я вірю все буде Добре!
Ми йдемо на 4 етап лікування та з великою надією на нові результати Давида!!!!
Я знаю, що ми на вірному шляху завдяки нашому професору!
Так, це пекельна праця, але він того вартий!!!!
Ніколи не опускайте руки, віра у свою дитину — це головне у житті!