Мене звати Кучинова Наталія, психолог, викладач, кандидат психологічних наук, завідувач кафедри соціально-гуманітарної підготовки та психології Західнодонбаського інституту МАУП. Я мама Данила, якому виповнилося днями 5 років. Пройшли третій етап лікування. Вагітність та пологи пройшли добре, дитина розвивалася, все робила за середньостатистичними нормами. Єдине, що завжди мене тримало у напругу, це відсутність мови. Після найсильнішого ентеровірусу в 1 рік 10 місяців, дитина пережила високу температуру та сильний стрес лікарні. Емоційний стан дитини змінився. Він не реагував на звернене мовлення, сам говорив окремі звуки, але слів не було! У цей період я пережила величезне горе в сім’ї. Це спричинило сильний депресивний стан. Пишу про себе, тому що тепер розумію, що мій стан на пряму позначився на розвитку та стані моєї дитини!
До трьох років таки почалися окремі слова: мама, тато і звуки тварин, але словосполучень не було, а пропозицій тим більше. Зверталися до невролога, писали затримка мовного розвитку та виписували вітаміни. Ми продовжували займатися вдома, оскільки логопеди, яких ми зверталися, не брали на індивідуальні заняття. Мої переживання і тривога росли з кожним днем, куди б я не зверталася, всі писали мені контакти різних неврологів. До них я не їздила, бо розуміла, що ліки не допоможуть, потрібне щось інше.
Починаючи з січня 2023 року Данило перехворів на сильні інфекції повторно, які супроводжувалися підйомом високої температури, крапельницями, лікарнями… Підсумок, дитина стала кричати, дуже тривожна, вигукувала різні звуки, все вимагала сльозами, могла на будь-яке зауваження підійти і вдаритися об стіну головою і плаком, тому що йому боляче. До лікарні зайти було неможливо, боявся «білих халатів». На будь-який лікарський препарат реакція була сльози та фрази «не бійся», «не боляче», «не плач».
У сім’ї була постійна напруга у стосунках. Я зі своєю тривогою, страхами і постійною панікою зі сльозами зневірилася всю сім’ю, особливо чоловіка. Нерозуміння та конфліктність зростали з кожним днем у наших відносинах.
Я почала дзвонити всім знайомим та шукати допомоги!!! Своїй дитині я наставила діагнозів, і від цього мені було ще складніше. І мій дзвінок моїй гарній знайомій, яка працювала колись із дітками дав результат! Вона порекомендувала звернутися в інститут до доктора медичних наук, професора Рахмана Вагіфа Мамедовича.
Після першого етапу у Данила був просто прорив у розвитку! Це побачили всі наші знайомі та близькі. Даня почав з’єднувати слова у словосполучення з третьою процедурою лікування. Пізніше почалися маленькі пропозиції “Мама, дивись, їде поїзд”, “Тато, включи мультики пультом”. Це був прорив! На 12 день лікування першого етапу на моє запитання «Як тебе звуть?», Данило відповів «Мене звуть Даня».
Син став набагато спокійнішим, пішла гіперактивність, він перестав голосно кричати без приводу, спокійніше став реагувати на все. Перестав битися головою, якщо щось не так, як хочеться. З ним стало можливо піти в магазин і домовитися про щось. Став більше розуміти звернене мовлення, на побутовому рівні побільшало розуміння про прохання щось зробити. За навичками самообслуговування також був прорив! В основному намагається робити все самостійно – одягтися, взутися, налити собі води тощо. Сів на горщик, після ентеровірусу, боявся сідати на горщик, ми забули про памперси!
Також відбулися зміни на когнітивному (пізнавальному) рівні. Став концентрувати увагу до деталях, більше розуміння у розумової діяльності, більше став малювати, пише букви сам, з’явилося багато сюжетно-рольових ігор тощо.
Після другого етапу покращення сина за щоденником на 50%! Це був чудовий результат, на який ми навіть не очікували! Вимова звуків стала чіткішою. Логопед була дуже здивована проривом дитини! Більше розуміння в матеріалі, що вивчається, ускладнення завдань тепер не лякає Даню. Він легко засвоює матеріал, сам виявляє інтерес до нового. Дуже любить, щоб йому читали книги, найулюбленіша про космос, він вивчив назву планет.
З’явилося почуття гумору, почав жартувати, балуватися і уважно дивитися на реакцію дорослих. Також з’явилося почуття сорому, чітко розуміє, що можна робити, а що не бажано.
У промові дедалі більше з’являється речень. Нічого в будинку він не може отримати, вказавши пальцем, вся сім’я змушує говорити. Це рекомендація професора, ми її чітко виконуємо, і це дає чудовий результат!
Тепер походи до лікарів відбуваються спокійно. Немає крику, він вітається, Данило абсолютно нічого не боїться, дає послухати, показує горло. Раніше це було неможливо, стояв крик і сльози страху. Навіть наш педіатр була здивована таким спокоєм Даниїла.
Пішов страх від звуків літака, машинки для стрижки та небулайзера! Тепер ми гуляємо спокійно і літак, що пролітає, його не лякає. Стрижемося без проблем машинкий, і робимо небулайзером інгаляції, коли це потрібно! Даня загалом підріс, став менше хворіти, на ГРВІ бувають, але вже без високих температур.
Після третього етапу – результати по щоденнику 75% поліпшення! Професор сказав – здоровий! І я погоджуся, тому що дійсно дуже багато позитивного спостерігаємо у розвитку дитини!
Поведінка абсолютно змінилася. Даня став терплячим в очікуванні своєї черги; ми гуляємо вулицею, на майданчику – нікуди не тікає, слухається, грається. Спокійно реагує, якщо треба йти додому, раніше постійний крик, протест.
Ще більше розуміння зверненого мовлення. Тепер на всі запитання, які він задає, – ми отримуємо відповідь. Ми довго чекали моменту, коли син відповідатиме на питання, пов’язані з почуттями. І цей момент настав! Також Даня почав ставити запитання “Де моя мама?”, “Де тато, чому його немає вдома?”, “Ми підемо в садок до діток?” і т.д. Це величезні досягнення для нас! До третього етапу лікування питань усвідомлених був… були питання повтори — ехолалия. До речі, ехолалія пішла майже повністю. Були прояви під час загострення під час лікування, але все пройшло.
Дуже стали різноманітні ігри дитини. Ми зараз зробили ревізію іграшок, прибрали все, що розраховано на менший вік, додалася кількість пазлів – вік 5-6+, з’явилося більше конструкторів, машин для сюжетно-рольових ігор: спец-транспорт, транспорт для будівництва, кубики для містечок тощо.
До телефонів немає інтересу у Дані. Він вважає за краще грати, малювати, ліпити, скласти пазли і т.д. Телевізор можемо увімкнути, але дуже рідко. Іноді просить колискові послухати чи подивитися про тварин та комах. А раніше це була просто залежність. Він хотів дивитися мультики постійно.
Даня ходить у дитячий садок. Він у звичайній групі. Після третього етапу лікування син почав спілкуватись з іншими дітками. Вітається, обнявся, коли прийшов після перерви. Говорить усім діткам «Досвідання», коли йде. Більше став говорити та взаємодіяти з вихователем, яка також відзначила позитивні зміни у поведінці дитини після лікування.
На заняттях покращилися показники роботи з усіх когнітивних процесів. Пам’ять – чудово запам’ятовує все! Мислення – всі операції мислення працюють синтез, аналіз, узагальнення тощо. Цього не вистачало на заняттях. Увага – покращилася концентрація, посидючіша стала. Уява – працює на високому рівні! Став таким винахідливим, вправно вигадує різні сюжети, ігри, споруди та інші.
Також зауважила, що повністю пішла страх несподіваних, гучних звуків. Даня нічого не боїться, а якщо чує якийсь звук, просто з цікавістю та цікавістю дивиться, що це таке. І, звичайно, мова стала ще більш зрозумілою та виразною. Потроху починає будувати складніші пропозиції!
З самообслуговування – все робить сам. А якийсь помічник він на дачі! Ми з ним разом садили дерева, троянди, прибирали старе листя, носили гілки!
За час нашого лікування у професора Данило виріс, подорослішав, а найголовніше – він здоровий! Буває легкий нежить, але в основному здоровий! Хоча ходимо до садка, на додаткові заняття, постійні контакти з дітками. Для мене це дуже важливо, оскільки ми пережили багато всього, тепер навіть не хочу про це згадувати.
Я пройшла лікування у професора. Результати – повністю пішла тривожність та страхи, які мучили мене довгий час. З’явилося почуття оптимізму та віри в себе, у свої сили, у свою дитину! Немає більше апатії та слабкості. Щоранку зараз бадьорий стан, оскільки сон став міцним та спокійним. Пройшли головні “котелкові” болі! І найголовніше, у мене не болить хребет! Більше 20 років моя спина болить, я не могла довго сидіти через стару травму, так само є 2 протрузії в поперековому відділі, кожні три місяці я була на уколах. Зараз у мене все гаразд. Я легко встаю з ліжка, можу сидіти працювати і з хребтом все гаразд, болю немає. Це справжнє диво для мене!
Дуже вдячна професору Вагіфу Мамедовичу за лікування чоловіка. Коли ми привезли сина на лікування, у чоловіка трапилося сильне загострення панкреатиту (підшлункова залоза). Також проблема з печінкою, печія, головний біль, тривога, нейропатія правої руки (після серйозної травми та операції). Після першої процедури лікування повністю пройшов біль у підшлунковій залозі та шлунку. Ця проблема пішла! Просто диво! Раніше його обстежили в гастроентерологічних центрах, призначали купу ліків, але результат був мінімально тимчасовим. Зараз він не п’є таблеток і стан відмінний! Пішла тривога, апатія, сон став кращим! Дякую величезне професору!
Ми із чоловіком завжди разом на лікуванні. Це було наше взаємне рішення, що шлях одужання необхідно пройти сім’єю. Зараз у нашій родині гармонія, розуміння, підтримка, кохання та дружба! Ми команда, а отже сильні та зможемо спільною роботою зробити все для одужання дитини! Старша дочка нам дуже допомагає, Данило любить свою сестру і намагається все за нею повторювати. Різниця у віці 8 років, але це не заважає грати разом, займатися, розмовляти. Зараз сестра захоплюється музикою та танцями, Данило знає пісні, співає їх, танцює із сестрою.
Шлях до одужання дитини – складна, але головне віра та величезна робота! Мені досі не віриться, що вперше побачивши професора, моя дитина плакала кричала, боялася всього (форми медичної, халатів…) А на третьому етапі, Даня біг на лікування з посмішкою, чекав на професора, а коли Вагіф Мамедович заходив у палату, посміхався, подавав руку, щоб привітатись і говорив «Доброго ранку, Професоре!».
На третьому етапі лікування ми познайомилися ближчими з іншими батьками. Дуже продуктивно проходила ДІЗА. Дуже вдячна, такій дружній атмосфері та підтримці!!! Дай Бог усім нашим діткам міцного здоров’я!
Велике дякую професору Рахманову Вагіфу Мамедовичу та всьому персоналу інституту за працю та роботу, за допомогу та велику підтримку нам батькам!!! Професору дуже дякую за книги, збори, за рекомендації, за відповіді на поставлені питання, які вчать нас, як допомагати собі та своїм дітям!!!
Якщо хтось має запитання чи бажання поговорити, я завжди відкрита спілкуванню.
Залишаю свій контакт +38-050-914-59-16