Наші діти, Маша та Матвій Пашко, з 2013 року лікуються в Інституті. Про професора Рахманова ми дізналися від знайомих, які прочитали про нього статтю в газеті «Факти». Вперше звернулися на консультацію у 2012 році, рік чекали на свою чергу на лікування, Маші тоді було 3,7 років, Матвію — 1 рік і 10 місяців.
Раніше ми писали про попередні етапи лікування Маші та Матвія в НДІ — метод професора Рахманова:
15 етап лікування аутизму
Відгуки про попередні етапи лікування (ранній дитячий аутизм) є на форумі
Перший раз ми приїхали до професора Рахманова в НИИ у стані повного відчаю, оскільки в обох дітей були в повному наборі всі ознаки класичного раннього дитячого аутизму: діти не спали, не говорили, не їли, була вибірковість у їжі, не відгукувалися на ім’я, постійно плакали, не розуміли звернену мову, були порушені санітарно-гігієнічні норми поведінки, нетримання сечі та калу та багато – багато іншого. Єдине, чого не було – агресії. Життя було заповнене їх безперервними істериками, махання руками, біганням вздовж стін.
Маша і Матвій
Разом з професором ми пройшли довгий шлях і наша спільна праця дала свої результати! Нині діти навчаються у школі, займаються музикою та малюванням.
Цього року ми планували приїхати влітку, але війна змінила всі наші плани, наприкінці квітня ми насилу вирвалися з окупованого Херсона та приїхали до родичів у Дніпро. Другого дня ми вже були з дітьми на лікуванні!
Звичайно, все, що було досягнуто у Маші та Матвія завдяки регулярному лікуванню у професора та щоденним заняттям з дітьми.
Обидві вагітності у мене проходили нормально. Правда, коли я була вагітна Машею – дуже переживала, була в постійному стресі, адже перша наша дитина завмерла за тиждень до пологів. Тому я весь час думала, щоб таке не повторилося.
Маша з народження погано спала, ми почали помічати, що вона панічно боїться незнайомих людей, плаче, істерить, лякається навіть бабусі та дідусі – вони довго не могли взяти її на руки.
У 8 місяців ми звернулися до невролога. Як спеціально, донька там була спокійною, грала, брала іграшки, невролог сказала, що у нас нормальна дитина, нічого поганого на той момент фахівець не побачила.
У 2,5 роки психіатр, до якої ми звернулися на консультацію, припустила, що Маша має аутизм. Ми ніяк не могли її привчити ходити в туалет на горщик, вона не сиділа на місці, ходила сюди-туди, дивилася у вікно, була вибіркова в їжі, не розуміла зверненої мови, не відгукувалася на звернену мову, не могла заснути – тільки на руках . Наприклад, якщо поламався олівець – могла майже годину плакати, ледь заспокоювали її.
Маша і Матвій біля НДІ
На четвертий день лікування в Інституті вона заснула сама. Це було диво! За тиждень сіла на горщик, і коли йшла через дитячий майданчик, сказала: «Гойдалки!». Почали йти всі негативні моменти, через тиждень ми позбулися памперсів.
Коли на першому лікуванні дитина вперше за 4 роки життя сама заснула, викинула памперс і села на горщик, погладила тварину, на другому — захотіла собі іграшку, Лунтіка, і почала з нею грати, пропав страх побутової техніки та води, а на третьому почав говорити двох-чотирьох складні слова, то мимоволі починаєш вірити в те, що всі зусилля більш ніж не дарма.
Матвій народився здоровим хлопчиком. У півтора року він перехворів на ротовірусну інфекцію, сильно злякався, коли багато рвав. До цього випадку він дуже любив воду, плавав, грав у воді, після хвороби у сина почалася моторошна водобоязнь, наприклад, руки йому неможливо було помити, він виривався і кричав, не спілкувався з ровесниками, неможливо було гуляти з ним на вулиці. Почалися проблеми зі сном, ночами не спав, ставав збудженим, «пішов у себе».
У результаті на лікування ми почали возити обох дітей.
На жаль, із сином було складніше, він довго чинив опір поверненню в реальний світ. Наприклад, коли записали дітей у дитячий розвиваючий центр, Маша одразу йшла на контакт із усіма, була всім зацікавлена, а Матвія де посадили – він там і сидітиме. Інтелект було збережено. Коли ми вчили Машу читати, він все схоплював на льоту, і почав читати два роки і три місяці.
Писати міг сам, а коли хотів какати – ховався, щоб не сідати на горщик чи не йти на унітаз. Під час лікування ми впоралися із цією проблемою. Він не мав слова «ні», неможливо було його зрозуміти, торік на лікуванні сказав «ні». Раніше не звертав уваги, що на нього одягнуть, зараз обирає сам собі одяг.
Мозок дитини на лікуванні включається в турборежим і незважаючи на те, що від рефлексотерапії батькам хочеться їсти та спати, потрібно користуватися цим часом разом із дітьми.
Маша і Матвій на набережній у Дніпрі
Нічого, зробленого з дітьми в процесі занять не проходить даремно, якщо ми не бачимо це за тиждень, то побачимо за місяць. Як учитель говорю, що навіть із нормотиповими дітьми поняття плавної еволюції зникає, вся робота накопичується і результати виявляються стрибкоподібно.
Так, ми працювали з дітьми разом із фахівцями 24/7, був прогрес, але були бастіони, подолати які ми не бачили жодної можливості.
Тому їздили на лікування тричі на рік, суворо дотримувалися всіх правил. З початком навчального процесу приїжджаємо раз на рік.
Кожна перерва між етапами лікування — це великий стрес для наших дітей: втома від постійної роботи, навчання та емоційного навантаження спілкування та нових вражень, загострення різних нервових проявів та неспокійний сон, тому для нас регулярні приїзди до Інституту зараз потрібні, в першу чергу, для успішного усунення цього “багажу”.
Згодом почали ходити до дитячого розвиваючого центру, потім до дитячого садка, навчилися читати. Кожен етап лікування приносив покращення, налагодилася комунікація. Раніше Маша якщо тільки чула запах манної каші – не могла заходити до їдальні, де діти їли. Зараз її раціон урізноманітнився, наприклад, дуже полюбила мандарини. Також вона мала сильні висипання на шкірі, після лікування все пройшло.
У Маші з’явилися подружки, а так само – мільйон бажань, вона почала грати ляльками, вигадують із Матвієм різні ігри, добре комунікують між собою, Маша організовує – Матвій підтримує.
Особливого значення, на наш погляд, мають заняття музикою та малюванням. Вони розвивають безпосередньо і мова, і моторику, і увагу з посидючістю, крім усього іншого. А те, що в дітей віком чудові результати цієї роботи допомагають їм зміцнити свій статус у цьому світі, ми тепер розуміємо більш ніж. Усі знають нашу Машу, наприклад, як переможницю всеукраїнських конкурсів з образотворчого мистецтва, а Матвія, як дитину з абсолютним музичним слухом, вона дуже любить музику, навчається у музичній школі.
Творчість Маші
Диплом Маші з рукоділля
Картина Маші
Розпис тарілки
Розпис тарілки
Донька закінчила шостий клас звичайної загальноосвітньої школи, де в неї рідко бувають оцінки нижче за дев’ять балів. Добре засвоює матеріал, тестування та письмові відповіді даються їй краще, усні предмети – трохи важчі. Добре дається англійська мова. Нещодавно ми отримали табель Маші про закінчення шостого класу: наша дочка – відмінниця!
Донька часто бере участь у мистецьких виставках, її роботи виставляються на обласних конкурсах, займається пісочною анімацією, музикою.
Матвій закінчив четвертий клас, дуже любить математику, працюємо над покращенням почерку.
Маша і Матвій біля фонтану на набережній у Дніпрі
Можна довго перераховувати проблеми, цілі, перемоги, але без допомоги професора Рахманова та один одного навряд чи ми змогли б досягти таких результатів. Ми з чоловіком завжди разом з дітьми приїжджаємо на лікування, тато завжди, при своїй величезній зайнятості, приділяє максимум уваги Маші та Матвію.
Звичайно ж, не можна не сказати про те, як покращення стану дітей позначилося на нашій родині загалом. Раніше просто не було сил, складний емоційний стан та пригніченість. Завдяки терапії професора ми все подолали, стали спокійнішими, товариськішими, з надією дивимося в майбутнє наших дітей.