Добрий день. Я мама Забара Єлисея 7.5 років, м. Нікополь, але з початку війни мешкаємо у Польщі м. Лодзь. Діагноз РАС, помірна розумова відсталість. Лікування розпочали о 3.11. Пройшли 10 етапів, за кілька тижнів їдемо на 11 етап. До лікування: не говорив абсолютно нічого, навіть звуків майже ніяких не було, сильна вибірковість у їжі, не звертав увагу на дітей, роздягався і бігав голяка, не катався ні на самокаті, ні на велосипеді, і багато чого вже й не згадати.
На даний момент говорить пропозиціями, може висловити, що він хоче. Відповідає більше на питання, якщо раніше тільки дали ні, то зараз може дати більшу відповідь. Співає пісеньки. Читає, пише, вважає, може в умі скласти і відібрати цифри до 10. Дуже кмітливий став. Самостійний: сам одягається, роздягається, ходить у туалет, може намастити бутерброд. За харчуванням ще є вибірковість, але все одно раціон потроху збільшується. Раніше побачивши їжі яку він не їсть був блювотний рефлекс. У садочку любить грати з дітками. Але на майданчику з незнайомими поки що не знає як почати грати. Добре займається у групах. Чудово катається на велосипеді.
У цілому нині можна сказати у нас здорова дитина, чого ще хочеться це більше розуміння, на побутовому рівні розуміння 100%, а ось з великим щось пофантазувати тут нам ще потрібно працювати і працювати. Ми дуже вдячні професору Вагіфу Рахманову та всьому колективу інституту. Завжди з нетерпінням чекаємо на черговий етап лікування та нових результатів.
І хочу звернути увагу, що все до нас прийшло дуже маленькими кроками. Після 1 етапу – звуки, після 2-го вивчив алфавіт і почав говорити мама, тато; після 3го більше складав з літер склади, після 4го з’явилися слова, після 5го словосполучення, після 6го потроху збільшувався словниковий запас, після 7го короткі речення, після 8го вже довгі речення. І, звичайно, розуміння теж приходило поступово. Все це велика праця та терпіння.
Ще хотіла відзначити, що як тільки минає 3 місяці після лікування, Єлисей починає збирати валізу і каже, що вже потрібно їхати до професора. Після попереднього лікування у нас вийшла трохи більша перерва майже 4 місяці, так що вже пару тижнів як у нас посеред квартири стоять приготовані сумки та валізи))) він навіть склав туди речі: свою футболку, шорти, труси, шльопанці, гумові чоботи і навіть для тата поклав шльопанці та футболку.