Я тато Владислави, нам 5,7 років, ми почали 2-й етап лікування, завершили п’ятий день. Підсумок після 1-го етапу, на відпочинку вдома за 3,5 місяці: дитина ніби прокинулась, вийшла зі свого світу, я називаю це пробудженням!!! Почала чітко дивитися в очі, миттєво відгукуватись на ім’я, прийшло розуміння мови майже на 80–90%, це дуже багато. Стало краще в усьому, багато дрібних змін, але дуже важливих: щось падає на підлогу — піднімає, виправляє, переступає і т.д.
Посилилась увага, усвідомленість, змінилася міміка, руки, ноги. Покращилась як велика, так і дрібна моторика. Почала стрибати зі стільця на підлогу — дуже чітко і вправно. Стала краще бігати, швидше, більше ходити пішки. На 1-му етапі у вересні ми не могли або не хотіли йти пішки — їздили на самокаті ((((. Але в середині 1-го етапу вона несподівано сама почала кататись на самокаті))).
З’явились нові продукти, краще розуміє, де тато, не плутається в натовпі чи магазині. І головне — не відходить від мене ніде. Раніше могла піти в інший бік, поки її не зупиниш. З’явився вказівний жест — ще трохи нестабільний, але вже є.
Стало більше звуків на своїй мові, але вони то з’являються, то зникають. Дитина почала сміятися, посміхатись, голосно реготати — коли її лоскочеш або коли будую їй гримаси))). Стала дуже активною, бешкетує, викидає речі з шаф, робить щось навмисне, щоб розсердити — і сміється. Дражниться, заграє, наполегливо змушує гратися з нею в доганялки тощо.
Навчилась задувати свічку, дує на гарячий чай чи суп. Почала з обережністю дивитися на котів, з’явився страх перед собаками — ховається за мене. Раніше їй було все одно. А тепер є інстинкт самозбереження. Дивиться в небо на птахів і усміхається. Ходить по підвіконнях, зриває всі штори — сварюся))) Плаче в подушку, як доросла — я перемикаю увагу на лоскотання)).
Почала роздягатися лише тоді, коли я дублюю команди. Швидко і чітко показує кольори. З’явилась наполегливість, вередує, якщо щось не так, як їй хочеться. Якщо чесно — це вже не та дитина, яка була раніше. Я навіть не можу підлаштуватись і звикнути, що вона змінилася. Більше немає тієї Владусі, яка тихо сиділа на підлозі й гралась пакетиками, кришечками від пляшок, паличками, і їла пісок і камінці 🥴.
Стала спати по 8–9 годин і всю ніч. На відпочинку були й відкати, і загострення, але вона швидко виходить із цих станів. Що стосується глютену, цукру — явної реакції наче й немає, навіть якщо десь у когось відкусить печиво чи булку. Але я їй цього не даю — чекаю, коли буде ще краще, і коли це пройде на 100%.
Щодо мене: скарги на метеочутливість після голок зменшились, але трохи ще залишилось — не так, як раніше. Обертом голова, німіють руки й ноги. Можливо, через зайві 5 кг 🫣. Або треба бути максимально розслабленим під час голок, а я на 1-му етапі цього не дотримувався(((. Але це пройде і стане краще.
Величезна подяка професору Вагіфу Рахманову і всьому персоналу за вашу щоденну працю!!!