Мене звати Катя, я мама Лілі 14 років, і Роми 7 років. Ми з Волинської області. Донька Ліля з чотирьох років хворіє на Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА), поліартрит (дитячий артрит-запалення суглобів). У Лілі було запаленні пальці обох рук, лікті, ральці обох ніг, коліна. Лікарі приписували різні мазі, протизапальні, гормональні ліки – Метипред, препарат, який застосовують при лікуванні онкологічних захворювань – Метотрексат в поєднанні з фолієвою кислотою. Лікування ліками частково допомогло, але в колінах запалення ніяк не проходило. Лікарі навіть викачували шприцом рідину з обох колін і вводили в колінний суглоб ліки Депо-медрол. Це жах…..
В доньки були слабкі ноги, не могла присісти, слабкі руки, не могла відкрити бутилку з водою…..
До професора на лікування донька приїхала з опухшим і гарячим правим коліном.
І вже на десятий день лікування коліно стухло і не було гарячим — запальний процес пройшов!!!
І почався наш шлях одужання.
З кожним етапом лікування Лілі ставало краще:
– стали сильніші ноги, може присісти,
– їздить на велосипеді,
– стали сильніші руки,
– дуже рідко буває ацетон, раніше — майже щотижня,
– пройшла паніка,
– зникла тривога,
– стала більше впевнена в собі,
– покращилася пам’ять (краще стала навчатися в школі-відмінниця),
– зник страх підійти, наприклад, в магазині щось запитати продавця,
– підросла — ліки, які раніше донька пила, пригнічувати ріст,
– стала любити себе, раніше вона собі не подобалася.
– стала меньше егоїстична,
– стала більше гратися з меншим братом, допомагає батькам.
У квітні 2024 року закінчила 11 етап лікування.
Ще хочу написати по сина Рому, зараз 7 років. Закінчив 12 етап лікування. Діагноз: спочатку ставили ЗПРР, РАС, потім ранній дитячий аутизи.
Наш обласний дитячий психіатр приписував сину різні ліки (Пантогам, Нообут, ще якісь, вже і не пригадаю, кололи уколи Цереброкурин). Курси такого лікування тривали по 2-3 місяці. Після прийому таблеток і уколів, Роман став ще більше гіперактивним, а покращення не було…

Вперше на лікування до професора потрапили у 3,10 років з повним “набором”:
– нічний енурез,
– довго не міг заснути, (ми з чоловіком 2-3 год. вкладали спати сина,
– відсутній зоровий контакт,
– відсутній вказівний жест,
– відсутня спільні і роздільна увага,
– дуже погана дрібна моторик: олівець зовсім не тримав,
– погана велика моторика,
– агресія і самоагресія,
– скрегіт зубами,
– перебирав пальцями перед очима,
– вокалізував,
– постійно стрибав,
– складав у рядочки асе, що попадали під руки (конструктор, пластівці, гілочки на вулиці),
– реагував на шум (закривав вуха),
– панічно боявся зайти в ліфт,
– боявся побутових приладів (пилосос, фен, міксер),
– біг на дорогу і не розумів, що там машина може їхати,
– дууууже гіперактивний (бігав, стрибав по ліжку, дивану, підвіконні, табуретки),
– вибірковість в їжі,
– їв трохи ложкою, трохи руками,
– Із слів було:
— пе (печиво), пий-пий (пити), дай (коли щось хотів щоб дали йому), ходив і промовляв ма- ма-ма-м, але це було не звертаючись до мене,
– не реагував на своє ім’я,
– не цікавився хто і що біля нього,
– не було імітації,
– зовсім не грався з дітками,
– не любив, щоб його обнімали, (відштовхував).
Пам’ятаю, що на першому етапі лікування я помітила, що син ніби “прокинувся”. Він став помічати що є навкруги нього. Я змогла нарешті посадити Рому за стіл і починати навчати. Почав засинати за 5 хвилин. Пройшов нічний енурез. Зайшов в ліфт і без паніки поїхав в ньому! Через місяць, після 1-го етапа, вдома Рома почав повторяти за мною деякі слова!!! З кожним етапом лікування у Роми є досягнення.
Зараз:
– є вказівний жест,
– краще дивитися у вічі,
– пройшов скрегіт зубів,
– покращилося розуміння зверненої мови,
– може простим реченням сказати:-Я хочу пити. -Дай мені печиво…- Я хочу гойдатися. – Тбеіми мене. – Лягай спати… Ці речення більше завчені, але він їх застосовує правильно.
– відповідає на запитання в більшості одним чи двома словами,
– збагатився пасивний та активний запа слів,
– почав взаємодіяти із сестрою,
– з Ромою можна домовитися (спочатку вчимося-потім гуляти на вулиці),
– став обніматися, цілуватися (обнімає усіх членів родини навіть вихователів у садку)
– коли їде машина, відходить вбік і мене ще тягне за руку, щоб відійшла!!!
– став їсти суп (три роки не їв), став більше пробувати нові страви,
– покращилася велика моторика ( їздить на біговелі, на велосипеді педалі крутить, але руль ще недостатньо рівно тримає,
– покращилася дрібна моторика ( сам розмальовує, пише в прописах букви, цифри),
– рахунок до 20,
– вчимо букви, вчу читати,
– покращилася взаємодія із сестрою,
– перестав боятися пилососа, фена,
– купається у ванній (раніше боявся),
– обрізаю нігті (раніше не давав категорично),
– дозволяє підстригти волосся.
– ділиться печивом, цукерки,
– в садочку повторяє за дітьми зарядку, може сісти біля них і поскладали конструктор.
– в магазині вже без істерик.
В Роми поступово після кожного лікування є покращення.
Ще професор лікував і мене.
Скарги:
– жити не хотілося,
– погані думки,
– постійно плакала,
– відчай,
– паніка,
– тривога,
– нервова,
– “котелкові” болі,
– погано спала,
– зривалася на чоловіку, дітях,
– випадало волося,
Зараз:
– я хочу жити і боротися за дітей,
– зникла паніка,
– зник відчай,
– зменшилася тривога,
– на чоловіка не кручу,
– покращилася атмосфера в сім’ї,
– перестав боліти “котел”,
– перестало випадати волосся,
– стала більше впевнена в собі.
Дякую нашому професору Вагифу Рахманову і всьому колективу інституту за порятунок дітей і нашої сім’ї.
Дякую логопеду інституту — Дарині Юрівній, за заняття, настанови та поради для сина.
Нехай вас усіх оберігає Бог, дає міцного здоров’я, сили та наснаги!!!