Доброї доби. Мене звуть Аня. Я мама Богдана якому 8 років та Єгора якому 2 роки та 11 місяців. Ми пройшли перший етап лікування. Почну зі старшого сина Богдана йому 8 років у нього Логоневроз (заїкуватість) крім цього в нього було дуже багато фобій. Страх темряви, грози, навіть елементарні дощі. Страх навіть був при світі купатися одному в душі. У нього не було друзів, тому що він не міг знаходити з ними спільну мову, в іграх з дітьми, коли програвав, ображався, плакав і йшов. Заїкатися Богдан почав у 3,5 роки і куди ми тільки не ходили і чим ми тільки не лікувалися. Ну багато матусь мене зрозуміють. Починаючи від БАДів, закінчуючи до психотропних. Після першого етапу лікування він почав притягувати слова, а не так як раніше заїкатися. Він перестав спати під світильником, він не боїться темряви. Став більш товариським і розважливим, ходить сам на шкільний майданчик та грається з різними віковими дітьми. Навіть діти які старше його намагалися образити його, але він знаходить спосіб як їх поставити на місце. Коли проходили лікування, Богдан допомагав діткам, брав за ручку діток тих, що ходили з пов’язкою на очах та водив їх територією. Казав мені: “Мама їм теж потрібна допомога, я хочу допомогти”. Навіть просився на роботу до професора, щоб допомагати іншим діткам.
Тепер розповім за молодшого синочка Єгорку. Вагітність була важка, тому що у мене були проблеми з нирками, і дуже часто доводилося лягати до лікарні. Народився Єгорка в 36 тижнів, здоровим і гарненьким. Ходити Єгорка почав пізно в 1 рік та 4 місяці. Я почала помічати, що моя дитина щось не так розвивається як старший син, та й інші дітки, лікарі мене заспокоювали, казали, щоб не чіплялася до дитини з нею все добре і призначили масажі. У 1 рік і 7 місяців я почала помічати, що дитина при ходьбі загортала ручку в інший бік. Пішли до ортопеда, хірургу сказали в нього все норми, потрібно йти до невролога, оскільки це проблема неврологічного характеру. І тут я почала бити в дзвони та проходити повне обстеження дитини. Поставили дитині діагноз аутистичний спектр РАС, затримка мови та мовлення ЗПМР, когнітивний дефіцит поведінки.
Крім цього, у нього виявили збільшену щитовидку, нетоксичний дифузний зоб. В аналізах крові на фолактний цикл було виявлено мутацію (гетерозиготний носій). Щотижня купа лікарів, щомісяця здачі аналізів та найжахливіше, щодня купа ліків, деякі з них треба було замовляти в іншому місті. Невролог, психолог, логопед-дефектолог давали лише малесенькі результати. Намагалася водити в садок на пару годин до діток, але на мою дитину дивилися косо, доводилося ці дві години перебувати з ним у садочку. Щоб ви розуміли дитину не вміла плакати, сідати на горщик не те, що зробити туалетні справи, а просто на неї сісти, вона не жувала, пила тільки з гуртка непроливайки і тільки воду і ночами по 1,5 літра молока. Тобто вночі прокидався за годину. Дитина не розуміла, що вона голодна чи ні, вона ніяк не давала знаків, вона не розуміла, що таке боляче. Якщо впав, то глянув мовчки на коліно і пішов і все одно, що коліно дерто. Не розумів зверненого мовлення, не розмовляв, мукав, іноді просто мамакав і все. Він міг годинами грати лише однією іграшкою. Грати з дітьми про це взагалі взагалі не могло бути, він їх уникав.
Потрапили ми до професора у 2 роки та 10 місяців. І після першого етапу лікування. Дитина почала проявляти характер, Єгор виразно відчуває, що таке впасти і здерти коліно, крик стоїть на весь двір. Я розумію, що дитина, що відчуває біль і може про неї сповістити якщо щось болить. Під час лікування його улюблена пляшечка розбилася. Для нього був реальний стрес, іншу таку ж він не хотів бачити, він відмовився взагалі від рідини, на цілий тиждень.
АЛЕ! Потім ми почали пити сік із трубочки, воду із чашки. Єгорка почав їсти сам. Брати ложечку і їсти, хоч він і погано прожовує їжу, але старається. Сідати спокійно на горщик, поки не писає і не какає, але він сідає і сидить. У раціоні в нього багато чого з’явилося. Якщо раніше він їв супики борщ та картопляне пюре. То зараз пішли в хід крупи, каші, фрукти цукерки, навіть йому захотілося спробувати імбир. Скривився, але сів 😊. Єгорка почав намагатися кататися на самокаті, хоч раніше навіть і не цікавився ним. Спить уночі спокійно, вже не п’є молоко взагалі. Вчора вперше ми пішли у звичайний садок, і у Єгорки з’явився один з яким він грає. 🥳 з приводу промови у Єгорки з’явився белькіт, створює звуки літака, машин. Голосні букви відтворює А,О,У,Е.
Так до речі і про гаджети дитина теж забула, це перше, що я виключила з раціону у дитини. Загалом і не опишеш, скільки всього в ньому змінилося. Я дуже вдячна професору Рахманову В.М. і на цьому, звичайно ж, я не зупинюся. Це лише початок усіх початків. Дякую Вам професор за Вашу допомогу, за правильний напрямок мислення. Адже професор має рацію спочатку потрібно вилікувати казанок мами, потім дітей лікувати. Дуже багато, що для себе я дізналася та пізнала.