Я мама Маші Шарко 5 років 10 міс, з міста Дніпро. Наша історія така, що після народження старшої доньки у нас не було дітей 12 років. Ми навіть і не сподівалися, але одного дня я дізналася про вагітність!!!!! На щастя не було межі, але прийшовши до гінеколога я дізналася, що в мене міома матки, і з цим завагітніти не просто, а виносити дитині взагалі досягнення.
Але я боєць і на все згодна, виносила я добре, були гормональні і заспокійливі свічки. Пологи і час до року були злагоджені, з’явилися перші слова радості не було куди подіти і тут нам роблять щеплення АКдС і паралельно ми хворіємо дуже сильно. Після щеплення все зникло, увага. Далі невропатологи – зачекайте все налагодитись у 3 роки я вже плакала не знаючи що мені робити. Почали водити до логопеда з’явилося два десятки слів без пропозицій. Непереносимість лактози та персикопальний синдром (передбачувальний стан). Я вже не розуміла, взагалі куди мені йти, віддали в подітий. сад і зрозуміли Маша не грає з дітьми боїться їх. Її успішно обсипало, я зробила счесы і знала кров на алергени. Все в нормі. Виявилося це нервове. Розплакавшись ще раз, куми дали телефон ясновидячій. Я просто не знала, куди мені ще звернутися. На момент розмови мені сказала вона, що є такий професор Рахманов у Дніпрі йди до нього. Так я потрапила з Машею в 5 років і 3 місяці в центр.
Після першого етапу у Маші пішли слова до 100 слів. Була ехалолія. Перестала косити ніжка та око. Налагодився сон. Після 2 етапу після терапії ДИЗА пішли пропозиції, налагодився стілець, почала все бачити та помічати. Після 3 етапу з’явилися міркування про завтрашній день, говорить та веде діалог краще пише. Стала самостійніша (дякую професорові, що вигнав мене з кімнати) сама лежить на голочках. Найголовніше з’явилися жарти та посмішка на обличчі, і сьогодні навіть дивилася зі мною дорослий фільм 10 хвилин і питала все та розповідала хто що робить. У нас з’явилася надія, що ми підемо у звичайну школу і все налагодимось. Дякуємо всьому медичному центру за величезний внесок у наших дітей, а професору Вагіфу Мамедовичу низький уклін та здоров’я на багато років!!!!!! Ще хочу додати, що лікувалась ще моя старша дочка Валерія! Крик паніка невроз істерики нерозуміння “котелкові болі” – від цього ми відійшли і забули. Лікувався син: контузія нерви безсоння, все пішло як і не бувало. Про такі дива я навіть не мріяла! Правильно кажуть, є Бог у світі! У нас все вийшло й надалі тільки вперед!
Дякую всім, хто нам допоміг і хто нас знає!
З повагою Оксана Шарко. 😁