Добрий день всім. Надійшли на лікування у 3,3 роки. Діагноз був ЗПРР, РАС. Ми з Льовою пройшли 17 етап. За час лікування у Льови з’явилася мова, стала гарною поведінка. На перших етапах нас виганяли зі зборів, тому що Лев “заважав” його проводити. Лев кричав, у масці не ходив, ми водили його вдвох, не бігав, не стрибав, не бавився з дітьми, не бачив тварин. Була 6-камерна кіста у печінці. Нині кісти немає.
Зараз Лев навчається у 2 класі на інклюзії. Не скажу, що все легко. Але сидить до кінця уроку, став уловлювати сенс того, що каже вчитель. Не боїться дітей у класі, почав їх чути, почав брати участь у іграх на перервах. Пише склади, слова до 3 букв сам, читає по складах, вирізає. Почав малювати будиночок, сонечко, дерево, машинка.
Після 16 етапу пішов на айкідо, до загальної групи федерації Айкідо. Вже може половину уроку проводити сам, без нашої з Богданом підтримки. Кісти у печінці немає, менше хворіє і виріс. За час лікування у мене пройшов зоб на щитовидці, рефлюкс, не турбують грижі. Треба перевірити, чи вже їх немає. У чоловіка пройшли панічні атаки. У нас з’явилася віра у добре майбутнє нашого сина. Стали міцнішими нерви в обох і краща ситуація в сім’ї.
Дякуємо великому професорові за наше здоров’я!
Дуже дякую всім співробітникам інституту, ви дуже допомагаєте!