4 км черга з машин. Таку ситуацію ми спостерігали нещодавно на українсько-польському кордоні, коли їхали з Німеччини до Дніпра. Нам дуже допомогло те, що ми мали запрошення з Інституту на лікування. Завдяки цьому запрошенню нас пропустили без черги. Я пояснила митникам, що ми не можемо з такою дитиною з атиповою поведінкою, з діагнозом аутизм, стояти годинами на кордоні, і нас пропустили. Ми приїхали на третій курс лікування, покращення після попередніх етапів – очевидні.
Останнім часом донька виконує багато логічних завдань, наприклад, визначення великого – маленького, кольору, форми. Почала давати характеристику, описувати предмети, квіти.
У неї розвинулася прихильність до матері. Тепер просить, щоб я нікуди не йшла без неї, біжить за мною. Раніше була байдужа до моєї присутності чи відсутності. Почала дивитися мультфільми іншого рівня, зі змістом, прислухається до діалогів героїв мультфільмів, співає пісні, повторює слова. Нещодавно сказала татові: «Ти такий хороший!». Проявляє емоції, почала кривлятися, коли бабуся з дідусем роблять їй зауваження, копіює їхні голоси. Але ми цьому радіємо, не робимо їй зауваження. Значить, вона стає небайдужою до того, що їй кажуть. Дружить з Давидом, з яким познайомилася під час лікування у Інституті, нудьгує за ним.