Я мама Єлисея, через місяць буде 7 років, м. Нікополь, але вже півтора роки мешкаємо у Польщі м. Лодзь. Діагноз ЗПМР, РАС. Лікування розпочали о 3.11. Пройшли 8 етапів, за тиждень їдемо на 9 етап. До лікування: не говорив абсолютно нічого, навіть звуків майже ніяких не було, сильна вибірковість у їжі, не звертав увагу дітей, роздягався і бігав голяка, не катався ні на самокаті, ні на велосипеді, і багато чого вже й не згадати.
На даний момент говорить пропозиціями, може висловити, що він хоче. Відповідає прості питання. Співає пісеньки. Читає, пише, вважає, може в умі скласти і відібрати цифри до 10. Дуже кмітливий став. Самостійний: сам одягається, роздягається, ходить у туалет, може намастити бутерброд. За харчуванням ще є вибірковість, але все одно раціон потроху збільшується. Раніше побачивши їжі яку він не їсть був блювотний рефлекс.
У садочку любить грати з дітками. Добре займається у групах. В цілому зараз можна сказати у нас здорова дитина, чого ще хочеться це більше розуміння, на побутовому рівні розуміння 100%, а ось з великим щось пофантазувати тут нам ще потрібно працювати і працювати.
Ми дуже вдячні професору та всьому колективу інституту. Завжди з нетерпінням чекаємо на черговий етап лікування та нових результатів.
І хочу звернути увагу, що все до нас прийшло дуже маленькими кроками. Після 1 етапу – звуки, після 2-го вивчив алфавіт і почав говорити мама, тато; після 3го більше складав з букв склади, після 4го з’явилися слова, після 5го словосполучення, після 6го потроху збільшувався словниковий запас, після 7го короткі речення, після 8го вже довгі речення.
І, звичайно, розуміння теж приходило поступово. Все це велика праця та терпіння.