Мене звуть Інга, я мама Інги 😅. У 2013 році Інгі поставили діагноз ЗПМР. Їздили довго, раз на три місяці два роки… вже не пам’ятаю… на 1 етапі з’явилися літери, на другому склади і слова.. пізніше пішла мова…. з’явилося невелике заїкання, миготіння очима, гризла нігті, поступово пройшло. У мене на той момент після других пологів дуже хворіла поперек і взагалі вся спина, лікар забрав біль за кілька сеансів))) Забула швидко. Зараз у Інги у зв’язку з гормональним зростанням, їй 11, загострилося заїкання, миготіння, і поведінка загалом почали знову приїжджати на лікування. Розумію, що таку дитину потрібно підтримувати періодично.
У молодшого сина Марка 7 років – СДУГ (гіперактивність), я думаю з’явилася від гаджетів ((( вночі може ходити, говорити, кричати, штовхатися, практично не дає нікому спати і при цьому всю ніч моторошно скрипить зубами. У нього це був 1-й етап. Я в цього разу приїхала теж зі скаргами, багато всього, але основне це гіпотеріоз 1. Мене відразу посадили на тироксин, потім я зрозуміла, що не варто було відразу на гормон сідати.
З моменту лікування за схемою пішла з нього повністю. Здала аналізи після 10 днів лікування. Вони були гаразд. Сподіваюся на повне одужання, може не відразу, але поступово! Стала менш дратівливість, краще сон і пройшли моторошні головні болі. У чоловіка рік тому поставили діагноз синдром Рейно. Скарг у нього більше, ніж у мене та дітей (( не дай боже. Але я впевнена, що це нерви та стрес на роботі. Гонка за грошима в наш час зробила з людей роботів. У нього вже на першому етапі з’явилися покращення. Я думаю) якщо захотіти, налаштуватися та докласти зусиль — неможливого немає!
Дякую лікареві за надію на шляху до одужання!