Діагноз РАС, ЗПРР, СДУГ. Пройшли перший етап, звернулися до професора, як тільки пізнали. 4 роки намагаємося, якнайбільше допомогти нашій дитині, як втім і кожен тут у НДІ. 4 роки спостерігаємось у невролога, випили, з’їли та отримали неймовірну кількість препаратів та уколів — кортексин, пантогам, санопакс, стратеру, когнум, ноофен, церебрум тощо, все не перерахувати.
Пройшли методики — таматис терапії, бак терапії, бос терапії, там же консультувалися у гомеопату, консультувалися з неврологами Праги (індивідуального лікування просто немає) та США — клініка запропонувала “дуже хороший” метод хілювання.
Дотримувалися 2 види дієт 3 роки – 0 результату, походи до остеопату + спостереження та лікування у імунолога щодо впливу інфекційних захворювань + повне генетичне та фізіологічне обстеження дитини. Результат від усього зробленого був мінімальний, розвиток дуже повільний, а найголовніше чого ми прагнули — дитина так і не заговорила. До того ж море побічних ефектів: гіперактичність зашкалювала, сон порушень, з’явилися істерики та аутоагресія і все закінчилося рисполептом, виходу не було, як допомогти дитині хоч якось упоратися з собою.
Після першого етапу у професора: дуже активно почав повторювати слова, як попугай, відповідає на мінімальні питання, ставши в саду їсти сам, на 4 день лікування почав їсти ту їжу, яку ніколи не їв — вареники, млинці. Вчора у садку сказали, що сам захотів сирну запіканку — ніколи не їв. Стала кращою дрібна моторика, швидше одягається, ставши з першого разу виконувати складні команди та швидше обробляти інформацію.
Ставши кликати нас з ним поговорити та пограти, самому вже не цікаво, що чудово! І найголовніше, ми поступово уникаємо нейролептика! Звичайно, є момент загострення, але ми знаємо, без цього не буває покращень і ми точно знаємо, що на цьому наші успіхи не закінчились!
Окремо хочу сказати про себе, були жахливі болі у спині, 2 тижні пролежала у лікарні перед приїздом до Дніпра, результат — 0. Але десь на 3-4 день лікування у професора біль пішов і досі все чудово. З’явилися позитивні думки та впевненість, за це особлива дяка!
Робота з батьками дуже важлива, ніхто ніколи на це не звертає уваги.
Дякую професорові за цю роботу!
Продовжуватимемо і далі, щиро віримо у наші успіхи та бажаємо всім діткам та батькам здоров’я!