Добрий день всім! Пройшли 3 етапи лікування ЗПРР. Звернулися у 6 років, тоді в неї пішли лише перші слова. З кожним етапом є видимі результати, щоразу стійко позбавляємося поганих звичок та проблем. За весь цей час позбулися істерик. З’явився інстинкт самозбереження, розуміння мови, ставить деякі питання. Після 3-го етапу вона робить хаос, можна домовитися і пояснити щось, сміється, коли є причина. Пішла агресія до маленьких дітей і людей похилого віку, стільки разів мені доводилося вибачатися перед батьками малюків, яких вона ображала і сміялася при цьому.
Побачивши старих, особливо з паличкою, вона бігла до них, щоб ударити по хворій нозі — це було жахливо! Зараз вона навпаки дбає про них і подає руку допомоги. Переодично я відводила її на якусь секцію і це було безрезультатно – вона зривала урок і заважала займатися іншим, якщо це було індивідуально, то теж не виконувала вимог. Зараз Софія відвідує індивідуальні заняття з балету і тренер хвалить її та каже, що є потенціал. Працюємо з логопедом – дефектологом з підготовки до школи також. У зв’язку з військовими подіями Софія не пішла ще до школи. Атмосфера в сім’ї чудова, я не втомлююся вірити, що ми всі разом вирвемо Софію з цього стану з лап диявола.
Небагато нашої історії з початку війни… Ми прожили в Німеччині півроку з донькою і було важко через її усілякі шкоди. Вона викидала цінні речі з вікна чи ховала. Мені доводилося нескінченно компенсувати це. Ми жили у різних сім’ях, і там було дуже добре та люб’язно з боку німецьких громадян. На території двору в них знаходилися магазини самообслуговування і Софія брала морозиво з холодильників, ми тільки встигали розплачуватися і це було на 500 € на місяць, здавалося їй в голові нав’язлива ідея витягнути чергове морозиво. З окремим житлом було важко, нам потрапила квартира, де господар був згоден, але вона була в дуже поганому стані, і я відмовилася. Після цього ми знайшли будинок, де нам надали весь другий поверх, але джоб центр не затвердив, оскільки це занадто шикарне житло для біженців. Я втомилася від цього, в Україні все зрозуміло та все своє рідне. Я горда була представляти Україну у своїй особі, я отримала багато компліментів від німців і в них залишаться лише позитивні асоціації.
Мені було цікаво, що пропонують як лікування в цій країні таким дітям. І зрозуміла, що країна популярна лише медичним туризмом, своєму народові вона нічого не може запропонувати. У відомих клініках одна консультація, туди входять та розшифровка аналізів коштує 600€. Яка знахідка для нас знайти Інститут у Дніпрі!
Мій чоловік не дуже довіряє ІРЦ, але результати також зауважив. Кілька разів йому виходило бути з нами в Дніпрі і він був на зборах, там торкалися такі теми, у яких у нас розбіжності. Одного разу Вагіф Мамедович так розкрив одну з тим, що в нього не залишалося аргументів, адже це сказав ні сусід якийсь, а сам Професор. А я, звичайно, щаслива!
Плануємо у квітні бути, зараз живемо у Миколаєві, все добре! Миколаїв став справжнім другом і опорою Херсону. Стільки небайдужих людей, які згодні віддати своє житло безкоштовно!
Миру всім добра та успіхів нашим дітям!