Доброго дня всім учасникам гурту та шановний професор! Мене звуть Євген, я з Дніпра і хочу написати свій перший відгук, пройшов перший етап лікування місяць тому. Моя історія.
Мені зараз 44 роки, все почалося в 29 років, час від часу я возив батька на реабілітацію після інсульту і одного дня я дуже поспішав і взяв його на руки і відніс на 5-й поверх (це була моя ініціатива), приїхав додому, виникла різкий біль у грудях і у мене забрало ноги (тоді це був парез, а не спастика), 2 тижні обстежень у Мечникова і у мене виявили пухлину спинного мозку у грудному відділі). Через кілька днів ноги відпустило, і я зміг ходити надалі і трохи бігати після цього. Але! Лікарі сказали, що якщо не буде турбувати, то краще пухлину не чіпати і не видаляти, інакше можу залишитися інвалідом. Але я сам ходив і ще як то працював, займався міжкімнатними дверима і в 2013 р., коли болі в грудях стали нестерпними і частіше і частіше, також нетримання сечі і калу, судоми, було прийнято рішення зробити операцію в Києві. лікаря нейрохірурга був такий, що 70% мені буде краще, 20% залишиться як є і 10% буде гіршим.
Ех… моє життя після операції перетворилося на справжнє пекло, з’явилася спастика, судоми, запори, нетримання, нейропатичний біль нижче рівня грудей, гіперчутливість. Хоча нейрохірург сказав, що операція пройшла складно, але успішно, спастика має зменшитися і я зможу ходити та бігати. На операцію я йшов своїми ногами…, а після операції я, став інвалідом, пересуваюся з паличками, але не це найстрашніше. Спастика, спастика, судома і судоми, плюс нічне нетримання сечі і вдень якщо позив, ледве встигав добігати до туалету.
Ночі перетворилися на справжнє пекло, коли ноги смикаються так, що ти просто божеволієш, сухожилля через спастику натягнуті як канати. Перші роки я якось справлявся, терпів, тренувався перед сном до повної втоми, робив розтяжку… але віз і нині там, і останні 4-5 років я втомився від цього всього так, що кілька разів готовий був просто накласти руки на себе. Хоча я завжди намагався бути сильною людиною, чорний пояс з карате, служив у ДШБ снайпером, купа розрядів, у 28 років бігав 10 км одним із перших. Але цей БІЛЬ, БІЛЬ, БІЛЬ…
Постійний біль і судоми, ти не можеш відпочити ну хоч трохи від неї, часто ночами я дзвонив друзям і благав пристрелити мене. Хоча я дуже люблю життя, але я просто людина і всьому є межа, від болю я почав божеволіти, бувало кричав так, що вдавалися сусіди з вулиці. За 10 років було зроблено ще 5 операцій, підсікали нерви на ногах, прибирали м’язові тяжи, навіть перед війною ставили стимулятор спинного мозку, (правда українського виробництва) від якого болю стали ще!! сильніше і нетримання сечі посилилося. (Короче намучився я трохи), так, що шукав чорних трансплантологів віддати себе на органи, бо сил уже не те щоб не було, я благав Бога забрати мене бо будь-якої миті вже був на межі. Але правду кажуть, що найтемніша ніч перед світанком.
5 квітня я йшов в один магазин, але доля занесла мене зовсім в інший і там продавець Світлана ❤️ побачивши мене і в якому я стані почала розповідати мені за професора Рахманова і сказала, що там мені допоможуть точно, хвилин 15 точно вмовляла, я їй подякував і сказав, що вже пройшов купу лікувань, операцій і вже практично у всьому розчарувався, але бачачи щире бажання мені допомогти, все ж прийшовши додому я зателефонував в центр і домовився на консультацію. Коли я приїхав до клініки, я був у такому стані, що думав, якщо мені тут не допоможуть, то поїду і викину з мосту. Але, дякую професорові, ну просто у мене немає слів, як висловити йому свою подяку. Вагіф Мамедович ❤️❤️❤️❤️❤️❤️ та всьому персоналу клініки.
Днів через 10 у мене стали менше болю!!
Став рідше ходити в туалет!!
Стало виходити трохи легше і краще ходити!
Хоч небагато, але почав відпочивати ночами!!!!, та мене ще як і раніше мучать смикання ніг, особливо коли магнітні бурі, нетримання, але вже! бувають просвіти!
Стали з’являтися сили і я почав щось робити вдома і в саду (живу в приватному секторі)!
Поліпшилися стосунки з моєю дочкою, вона переїхала до мене 4 роки тому, самі розумієте дуже не просто жити з людиною, яка живе з постійним болем і нервова система ну просто вже не витримує і часто зривався (тепер у нас з нею набагато краще розуміння!!!)
І найголовніше, у мене нарешті з’явилася НАДІЯ І ВІРА, що тут мені нарешті допоможуть, і настане то ДЕНЬ, коли я напишу свій відгук, що позбувся нарешті спастики, судом і болю, кинув палички і почав бігати!!!
Я розумію, що хвороба вже 15 років і потрібен час і терпіння і я пройшов лише перший етап.
Ще раз низький уклін та безмірна подяка Професору та всьому персоналу клініки!