Доброго дня! Діангоз: ДЦП, недорозвиток мовлення 1 рівня, інтелектуальні порушення. До професора ми попали в 2016 році, коли Тімуру було 4 роки. На той момент він ходив з підтримкою, часто падав, весь час плакав, була сильна слинотеча, жувать не міг, часто давився, в туалет не просився, розуміння мови взагалі не було, вночі спав дуже погано. Так… це був дуже важкий період… життя зупинилось… незнаєш що робити далі, а саме страшне, що навіть починаєш втрачати саму себе, і в деякі моменти не можеш зрозуміти хто ти, і де ти…
На даний момент Тімуру 9 років, ми зараз закінчуємо 15 цикл лікування, Тімур вільно катається на самокаті, ходить сам, одягається роздягається, їсть самостійно, перестав давитись їжею, розуміння мови з’явилося, проявляється самостійність, пише з допомогою. Пішли в 1 клас на інклюзію, про це навіть не мріяла, з першого дня висижує по 4 уроки.
Життя по трішки налаштовується, я почала жити. Да, це дійсно важкий і довгий процес, але коли згадуєш Тімура в 4 роки і бачиш Тімура в 9… то розумієш, що це дві різні дитини.
Всім віри, терпіння 😊 та результативних покращень діткам.