Привіт, я мама Жанна (психолог), лікуємо вже 10 циклів сина Марка, діагноз – ДЦП, аутизм. Ми з Казахстану. Зовсім пізно дізналися про професора, в 11 років, нас Вагіф Мамедович ні в яку брати на лікування не хотів, сказав, що не допоможе. Але ми наполягли, тому як пройшли вже до цього віку все і всюди (Москва, Німеччина, Швейцарія, Іспанія, Китай і так далі). Марк приїхав в памперсах в 11 років, енурез, енкопрез, кричав як божевільний, валявся на підлозі кусався, щипати, ночами не спав, волав цілодобово, косив очі, скаржився на головний біль. Щоб він пересувався я витрачала по 7 годин на день, робили ЛФК і розтяжки. У нас було так: я займалася то його ногами, то його поведінкою, то розвитком. Щодо навчання не було й мови.
З першого циклу ми відмовилися від памперсів, хоча прогнози на якісь зміни били нікчемними. І кожен цикл Марк по-тихенько додавав: став спокійнішим, ночами спати став, очі перестав скошувати, раніше постійно спливали, як ознака внутрішньочерепного тиску. Перестав хворіти, з’явилася посидючість, нарешті, ми змогли відправити його в спец. школу, але поки не читає і не пише. Природно ми не сиділи склавши руки, але після кожного циклу на тих заняттях, які ми довбали роками, раптом, відбувався прорив!
Цього разу ми потрапили з великою перервою (через пандемію), Марк перехворів коронавірусів і у нього стався сильний відкат: перестав спати абсолютно по ночах і я разом з ним, кричав, почав писатися днем в штани, почалися запори, почав прилюдно роздягатися і мастурбувати. Уже під час цього циклу на 8-ий день Марк проспав всю ніч !!! Щастя мого не було меж. Налагодився стілець, пішов енурез, перестав роздягатися – в загальному, то, що я записувала як гострі скарги в щоденник, пішло на 💯 відсотків, до того, він виріс за 1.5 місяці на 13 см. Звичайно, нам завжди хочеться ще і ще поліпшень, і для цього ми будемо приїжджати до професора і далі. На цьому циклі у Марка відбулося погіршення в ходьбі – перестав ходити і я зраділа :))), тому що «без ухудшенія- немає поліпшення» і зараз механіка ходьби у нього змінюється, чекаємо подальших досягнень.
Так, у мене самої, розвинувся гострий невроз з усіма страшними симптомами і професор мене вилікував!
Професор – то не Бог, але точно, не простий лікар!
Величезна подяка Вагіф Мамедович, всім співробітникам клініки від нашої сім’ї!
Ми знаємо, що все, що робить професор – все це для нас, пацієнтів!
Бажаємо Вам добудувати другий будинок, 100% видужали пацієнтів і довгих років активного життя!