У дитини діагноз – розлади аутистичного спектру РАС. Лікування розпочинала з 1.8. Сама бачила, що із поведінкою є проблеми. Відвідували логопеда – дефектологів. Сенсорна кімната. Ходили на логорифміку. Були результати, але незначні.
Дитина себе не обслуговувала, не було довгого зорового контакту, не гралася предметно іграшками, страждали запорами, спали погано. Я три роки не знала, що таке здоровий сон. А ми з чоловіком працюємо, ділили ніч по підлогах. Це наш перший візит до професора. Після 2-го дня Стас спав усю ніч без хитання. Ми його о 3 ночі часто качали по 2 години у візок щоб заснув. То був жах.
Як я була здивована коли моя дитина підійшла і погладила мене по щоках, просила його лоскотати і дивилася або я біжу за ним (до цього контактної гри не було. Йому було все одно хто з ним). Про закрепи ми забули. Стали спокійнішими, менше істерик. Я познайомилася з чудовими мамами, якими я захоплююся і знаю, яку ви працю вкладаєте в майбутнє щасливе життя вашого малюка.
Після лікування у мене:
Були протрузії шийного відділу та поперекового відділу. Невроз, метеозалежність, холодні пальці ніг та рук. Хиткість ходи, ПА, запаморочення.
Зараз я стала спокійнішою, пішли болі в спині без уколів. Вранці я вставала розбитою та без сил. Нині я повна енергії.
Дівчатка, нам дано випробування не просто. Значить це наш шанс поміняти мислення та спосіб життя, стосунки у сім’ї, я читала книги професора, які дали мені розуміння мого стану та сина.
Тільки з усмішкою на обличчі, тільки з доброю атмосферою та добротою у серці по життю.
Ми всі подолаємо разом.
Якщо я можу комусь допомогти порадою, підтримкою. Я відкрита.
Дякую професорові, що навчив і відкрив у мені інше бачення життя з манікюром, педикюром і дурдомівською посмішкою.