Хочу поділитися своїми емоціями та подякувати професору за нашого сина, за наші спокійні ночі та радість! Нам наразі жити не складно, як було 15 років назад, Денису ставили діагноз аутизм. Наший син Денис під наглядом професора Рахманова з 2008 року. Перший раз ми привезли Дениса на лікування в 1 рік 8 місяців.
Усі лікарі казали, що все чудово, не хвилюйтеся, хлопчики відстають у розвитку… але я не могла заспокоїтися, бо вже мала на той час старшого сина.
Отже, професор не хотів брати нас на лікування, бо 15 років назад брав дітей тільки з трьох років. Але ми благали, цілий день просиділи в дурдомі на Ігрені і не пішли, доки він не сказав: ТАК.
З того часу і почалися дива в нашому житті. Коли ми приїжджаємо на підтримку в Дніпро, я часто розповідаю історію, як Денис з першого дня лікування, просто, почав спати. Це було неймовірно, бо ми ж з чоловіком, взагалі, не знали, що таке СОН.
Я не знаю, як описати тут усе те, що відбувалося з Денисом та з нашою сім’єю за ці 15 років, але якщо ми народили потім ще одну дитину, то напевно, ми були впевнені в наступному дні!
Вчора Денису виконалося 17 років і знову ми записалися до професора. Не можемо дочекатися зустрічі, а як Денис постійно чекає цієї зустрічі! Так, деякі проблеми залишилися, але якщо порівнянні з тим, що ми мали, то небо та земля! На сьогодні ми маємо щасливого сина, абсолютно адекватного, самостійного та щасливу родину!
Низький уклін, Вам, професор! 🥰