11 годин 40 хвилин у польоті рейсом зі США – Майамі–Варшава, потім автобусом до Львова, далі – поїзд Львів–Дніпро. Такий шлях подолали цього разу, щоб дістатися Дніпро та продовжити лікування. Дені помітно підріс, витягнувся, схуд. Ми раді бачити усмішку на його обличчі. Хлопчик проходить 3й курс лікування аутизму (1 курс включає 4 етапи). У всьому світі вважається, що аутизм невиліковний, і лише в Інституті під керівництвом професора Рахманова завдяки розробленій авторській безмедикаментозній методиці лікують таких дітей, дають їм шанс соціалізуватися в суспільстві. Коли ми розповідали про поліпшення після лікування у професора Рахманова американським лікарям, то чули у відповідь: «Ми раді, що Вам допомагають, але не віримо, що це можливо».
Через війну в Україні нам довелося пропустити півроку лікування у професора Рахманова минулого року. Саме на 24 лютого 2022 року ми мали квитки на літак в Україну, які ми потім поміняли на вересень. Звичайно, дуже переживали, як доїдемо, але, слава богу, нормально подолали такий довгий шлях. На жаль, пропустили півроку лікування і цього року. Так робити не можна. Я раджу всім – не можна пропускати лікування. Зараз ми вирішили, що кожні 3 місяці приїжджатимемо в Дніпро на лікування.
На цей раз ми з Дені приїхали удвох. Коли ми були в дорозі, моя дочка Юля народила третього сина. Раніше з-за хвороби дитини вона не могла вагітніти (психогенна безплідність). Після лікування у професора у Юлі народилася друга і третя дитина. Тепер у мене три чудові онуки – Давид, Дем’ян та Данило.
Непростими для моєї доньки Юлії були перші пологи… Непросто дістався їй перший син… Пологи виявилися дуже важкими, плід був великий, обвитий пуповиною, малюк народився з вагою 4.500 кг. Лікар була російськомовна, вона запропонувала застосувати вакуум – екстракцію – розроджувальну операцію, при якій плід штучно витягують через природні родові шляхи за допомогою спеціального апарату – вакуум-екстрактора. Хлопчику одразу зробили перше щеплення – так належить за американськими законами.
Відхилення у його поведінці стали помітили вже у 6 місяців. Початок захворювання Дені наша сім’я пов’язує із щепленням, яке хлопчику зробили у 1,5 роки. Через кілька днів після щеплення він перестав контактувати з близькими, відгукуватися на дитячому майданчику на своє ім’я, став ходити на шкарпетках, міг довго стрибати на місці, махати руками, перестав їсти фрукти та овочі, під час їди спрацьовував блювотний рефлекс, він відштовхував від себе тарілку, перестав помічати улюбленого собаку – йорка, якого раніше дуже любив, пропав вказівний жест, як на нього носок одягнеш, не підтягнеш – йому все одно. Діагноз медиків був невтішним: розлад аутистичного спектру (РАС), затримка мовного розвитку (ЗПР).
На перший етап лікування в Інститут – тоді хлопчику було 4 роки і 3 місяці – він приїхав у візку, у супроводі бабусі, дідуся та бабусиної сестри. Він мав слабкий тонус м’язів, малюк весь час вередував, просився на руки, не хотів ходити самостійно. У нього було нетримання сечі та калу, ходив у памперсах, він сам не їв, не міг тримати ложку та виделку, не їв фрукти, погано засинав, кілька разів за ніч прокидався і вставав о 5:00 ранку, всіх будив, постійно кричав, не міг усвідомити своїх рідних, не дізнавався, не розумів, що це тато і мама, міг спокійно підійти до чужої людини, не було мови.
Коли їхали назад, після лікування в Інституті – коляска залишилася в Україні, на радість усієї родини вона була вже не потрібна, Дені ходив!
Перераховані вище скарги пішли, з’явилися окремі слова при мотивації. Виріс, з’явився апетит, спить 10 годин на добу, прокидається не раніше 7:00 ранку, спокійно переносить різницю у часі (США та Україна).
В Америці сказали, що з таким захворюванням дитина повинна йти до спецшколи та жити своїм життям, а батьки мають змиритися з цим. Після лікування в Інституті Дені пішов до масової школи, спецкласу, йому подобається займатися.
Третій курс, як і всі попередні, приніс чергові покращення у стані здоров’я Дені. Він став веселішим, слухнянішим, більше реагує на звернену мову, покращився сон, став самостійнішим.
Щиро дякую за змістовну та професійну консультацію в Інституті доктору – отоларингологу Васифу Вагіфовичу Рахманову. Він призначає лікування та може дати рекомендації згідно з європейськими та міжнародними протоколами, у тому числі й США. Завдяки його пораді ми відразу здали аналізи і дізналися як розпочати лікування збільшених та запалених лімфовузлів у дитини в такому віці. І якби не порада Васіфа Рахманова, мої діти не погодилися б на операцію видалення аденоїдів у Дані. Ми довго сумнівалися, чи робити йому таку операцію чи ні. Думка лікаря була вирішальною, він сказав, що операція необхідна через ускладнення, що почалися у дитини. Я одразу ж зателефонувала до Америки та сказала дітям, щоб вони готувалися до операції. Як тільки ми з онуком повернемося – одразу звернемося до місцевої клініки та запишемося на операцію.
Мені в Інституті завжди спокійно та легко. Пройшов страх керувати автомобілем, який у мене з’явився після аварії в Америці. Після невмілого самостійного масажу кілька років тому у мене з’явилися головні болі та запаморочення. В Америці лікар виписала мені, як лікування, таблетки від нудоти і снодійне, я купила цілий пакет всіляких ліків. На третій день у Дніпрі, в Інституті у професора я забула, що в мене боліла голова. Зник герпес на губах, алергія на очах, більше немає втрати свідомості та непритомності, болю в спині.
Пішла депресія, раніше були такі статки, що й жити, не хотіла, не вірила, не бачила сенсу життя, тому що в Америці сказали, що захворювання онука невиліковне.
Професор допоміг позбавитися багаторічної проблеми моєму чоловікові. Де ми тільки не лікували грибок на великих пальцях обох ніг… Майже все життя чоловік мучився з цим грибком, ніякі мазі – таблетки – примочки не допомагали. Завдяки професору чоловік зараз забув про це своє лихо.
У доньки Юлі після лікування покращився зір, перестало випадати волосся, зникла внутрішня тривожність і з’явився сенс життя. До лікування вона усі свої проблеми, у т.ч. про хворобу дитини, нікому не розповідала.
Ми дуже вдячні професору та персоналу Інституту за все, за допомогу нашій родині, дуже раді позитивним змінам у стані здоров’я нашого Дені, але знаємо, що всі покращення наступають удома, де буде ще краще.