Всім доброго дня. Я мама Андрія. 10 років. Ми живемо в Чернівцях. Пройшли 6 етап лікуванняв. Рік назад ми приїхали на 5 етап лікування, але паралельно син пив таблетки сульпірид. Їх нам назначив психіатр в Польщі, без ліків нас не брали в школу, а я дуже хотіла щоб мій син вчився. Спочатку на ліках було добре, він дуже активно почав вчитися в школі, його хвалили вчителі. Під кінець року я так зрозуміла, що син переніс якесь насилля в школі, він нехотів туди іти, дуже боявся, перестав брати в руки ручку і знову почалася агресія. Ми приїхали на 5 етап і агресія чим раз збільшувалася, додому я його везла тримаючи всю дорогу. Коли приїхали додому син захворів ковідом, був сильний кашель і тому пішли до лікаря, по дорозі на нас накинулися два великі пси. Син так злякався що впав в обморок. Після цього його поведінка стала як поведінка собаки. Перестав говорити, ходити в туалет, його нічого не цікавило, два слова які він говорив, це уб’ю маму, або я побив маму. Він почав жити тільки для того щоб бити любими методами. Ми зробили обстеження і виявилося що в нього повна непереносимість лактози, глютену і ще дуже багато продуктів, які в основному він ів. І в складі сульпіриду теж була лактоза. Виходить я незнаючи отруїла дитину їжею, ліками і ще сильні стреси зробили свою справу. У сина почалися проблеми з жолудком. Гастроентеролог дала купу ліків, які теж недали доброго результату. Я перевела на дієту і помалу він хочаб почав розуміти хто він.
Зняла з психотропів, але наслідки непройшли безслідно. Агресія стала настільки сильна, що почав падати в обморки. Зробили енцифолограму, яка показала епілептичні прояви. Невропатолог назначила депатін і пів року дитина пила. Коли ми приїхали на 6 етап то мали таку картину. Син розмовляв тільки сам, зверненої мови не було, страшна агресія і автоагресія. В туалет дома біг сам, а на вулиці де небудь знімав штани, не повторював, дуже рідко міг щось відповісти. Про те щоб він ішов з кимось на контакт не було і мови, на процедурах ледве утримувала, виривався і бив, з маскою така ж картина.
Піти десь з ним по вулиці було неможливо. Починав бити нас обох з чоловіком, ми немогли дати ради. Люди хтось кричав на нас, хтось визивав поліцію. Сама найгірша проблема стала вечорами, вкласти спати. Починалася сильна агресія, крик. Міг цілу ніч бігати по хаті шукати мене, чоловіка щоб любими методами бити, треба тримати щоб заснув. Вночі просинався з словами уб’ю маму і біг в іншу кімнату бити мене, або тата. Зависає сам в своєму світі , жестикулюючи правою рукою. Розмовляє в основному на теми, що він когось побив сам з собою. Щоб привезти в Дніпро з Чернівців всю дорогу тримали і все рівно приїхала вся побита. За 10 днів лікування: зменшилася агресія і автоагресія.
Почав казати, що хоче в туалет і незнімає штани на вулиці, а іде до туалету. Почав по трохи відповідати на запитання, повторювати, вже потрохи можна домовлятися. Коли на 3 день лікування просто сидів біля тата і заснув, ми не повірили, що таке може бути. Зараз треба ще тримати, але вже засинає набагато швидше і менше б’ється. Вночі менше прокидається і рідко агресує. Став спокійніший, сьогодні перший день проходив у масці 40 хв без істерик і бійки. Пройшла слюнотеча. Велику помилку я зробила, що послухала лікарів і дала сину психотропи, я написала свою історію, можливо хтось так само чекає на чудо від ліків, але чудес небуває у цьому питанні. Іде трохи покращення, а далі починається кінець для дитини і батьків. Тому бережіть своїх дітей від насилля і стресів, від таких горе лікарів, які розказують що без їх чарівних таблеток ваша дитина не буде жити. А в нас після цього лікування появилася надія і впевненість, що ще не все втрачено, що можна ще щось виправити. Хочу щиро подякувати Професору та всьому колективу за тяжку і неоціненну працю, за мудрість і дисципліну, за розуміння. За початок порятунку нашої сім’ї і нашої дитини. Я знаю, що попереду дуже багато роботи, але я вірю, що буде світло в кінці тунелю.