Всім привіт! Я мама Артема якого професор Рахманов називає Чарівником. Ми сім’я з далекого міста Канади – Дніпро. Про професора я дізналася, коли дитині було трохи менше 2 років. Тоді він ще працював у дурдомі. Ми там пройшли один етап. У дитини одразу з’явилося мовлення і з першого дня нормалізувався сон. Я вирішила, що цього достатньо і припинила лікування. Втратили ми три роки. Пройшовши купу лікарів протягом усього цього часу випивши купу терапії, яка давала результат лише на невелику кількість часу, я зрозуміла, що крім Вагіфа Мамедовича більше нам ніхто не допоможе. І ось буквально вчора ми закінчили 5 етап. Наш син абсолютно здоровий. Залишились лише невеликі проблеми.
І так що ми мали:
Він нас не чув, жив у своєму світі. Залипав на ті самі іграшки. Ми валялися по всіх базарах та магазинах у істериках. Навчання та посидючість на повному нулі. У 5 років він какал у труси, у мене вдома була надвечір гора брудних трусів. Ті, хто з цим стикався, мене зрозуміє. Стригла я його вдома сама, бо в перукарнях він кричав не своїм голосом і нас звідусіль виганяли. З народження у Артема внутрішньочерепний тиск він дуже мучився головним болем, бив себе по голові монотонно одним пальцем по лобі. Закривав усі двері, які були відчинені. Перекручував слова останній склад ставив уперед або навпаки передній склад назад. Неправильно промовляв слова. Вибірковість у їжі. Тільки макарони, борошняне та цукерки. Був агресивний, істеричний. Некерований.
Зараз він здоровий, всі ті скарги, що ви прочитали — ми їх позбулися назавжди. Він розмовляє повноцінно є ще невеликі моменти але він каже. Логічно вибудовує ланцюжки. Контактує з дітьми грає з ними спілкуєшся. Вже з’явилася компанія дітей, з якими вони постійно гуляють. Навчаність стала можливою. Вже пише потроху, вчить букви, намагається читати. Цього року збираємось до масової школи. Навіть майже у 7 років начебто має працювати дрібна моторика, але у нас вона вистрілила з минулого етапу. Вдома він вирішив почати збирати конструктор. На 5-му етапі у нас було з першого дня загострення. Але, як каже професор, без загострення немає поліпшення. Сподіваємось вдома буде ще більше результатів у його розвитку.
Професор говорить як можна лікувати дитину, якщо мати хвора. Так ось у мене в хребті були грижі, іноді так замикало, що неможливо було одягнути труси. Була запальна, істерична, все навколо мене дратувало. Я лаялася з чоловіком, батьками. Якщо в гостях люди сиділи пили, я не могла їм відмовити. Сідала і пила разом із ними. Зараз я зовсім не п’ю. І якщо хтось і п’є, то я питиму лимонад сік або щось безалкогольне. Спина перестала мене турбувати. Я перестала кидати шкарпетки та труси на чоловіка та батьків.
Навіть незважаючи на всю зневіру нашої ситуації із сином. Я йшла до Вагіфа Мамедовича з упевненістю, що саме тут я витягну сина. Тут мені допоможуть. Я пхала вперед сина як танк. Чи не шкодуючи не себе не його.
Дякую персоналу та Чарівнику за сина. За врятовану родину. За можливість дихати вільно. За сльози радості від того, що ми змогли. Безмірно вдячні.
Дніпро
Мама Каріна 0686553081