Я мама Катя з Волинської області м. Горохів, Донька Ліля 15 років, ювенільний ревматоїдний артрит (дитячий артрит). У Лілі були опухші, запальні коліна, рання скованість, не могла розігнути коліна, не могла присісти. До лікування у професора виймали шприцом рідину з коліна і вводили ліки. Пила різні ліки в тому числі і гормональні препарати. Це просто жах.
На першому етапі лікування у професора Рахманова, після 10 процедури опухлість з колін зійшла і зник запальний процес. І з кожним етапом лікування доньці легше присісти, перестали боліти ноги, пропала рання скованість, стали сильніші ноги. Стала більш витривалою, може довго ходити, їздити на велосипеді. Зник ацетон, покращилась пам’ять, зʼявилося бажання навчатися (відмінно закінчила 8 клас). Зараз Ліля на 12 етапі лікування.
Ще у мене є син Роман 8 років, діагноз – дитячий аутизм. До лікування у професора Рахманова:
– пили різні сіропи ліки, ноотропи….. (когніум, пантогам…. вже і не пам’ятаю назви).
– нічний енурез,
– не було вказівного жесту,
– не дивився в очі,
– жив у своєму світі,
– нічим не цікавився, що є навкруги,
– усе складав у рядочки (пластівці, машинки, конструктор..)
– із слів було дай, пе (печиво), пи (пити).
– не розумів зверненої мови.
– не відгукувався на ім’я.
– не можна було його обняти, він відштовхував.
– дуже гіперактивний,
– не було інстинкту самозбереження (міг вибіглти на дорогу, не боявся собак…).
– були різні фобії (боявся пилососа, фена, ліфта).
– ходив лише певними маршрутами,
– вибірковість в їжі,
– стіми (махав пальцями перед очима).
– закривав вуха на любий шум ( машина їде по дорозі….).
– важко засинав (2 години ми з чоловіком його колихали, ложили спати).
З першого дня лікування у професора Рома засинає за 5 хвилин.
– пропав нічний енурез,
– зникли фобії на пилосос, фен, ліфт.
– пробує їсти нові продукти,
– є вказівний жест,
– дивитися в очі значно краще.
З кожним етапом лікування покращиться розуміння звертальної мови, говорить простими реченнями (Мама, я хочу пити. Допоможи мені. Я бачу дерево. Дівчинка несе сумку…)
Зникла аутоагресія, майже зникла агресія.
Зникло махання пальцями перед очима.
Син тепер дуже любить обійматися, цілує мене і каже: Я тебе люблю.
Грається і взаємодіє із сестрою, раніше він її не помічав.
Покращилася дрібна і велика моторика.
Рома зараз на 13 етапі лікування.
До професора вперше звернулися у віці 3,10 років.
Ще нам є над чим працювати, але я навіть боюся уявити, що було б з дітьми якби не лікування у нашого Професора!
Дуже вдячна професору Вагифу Мамедовичу Рахманову і всьому колективу інституту за спасіння дітей і усієї нашої сім’ї.