Я мама Захара 9 років, 8 етап лікування РАС. Ми з Карпат, м. Славське, Професор завжди говорить Львов.
Розуміння зверненої мови 100%, зоровий контакт 100% прям дивлюсь, а в очах бачу живий, розумний, хитрющий погляд, я йому усміхаюсь, а він у відповід посміхається, відтворення 100%. Говорить дуже багато, навіть може бути діалог. Я йому задаю запитання, а він дає відповідь, а бож він мене щось запитує і я йому відповідаю.
Замічає все що відбувається навкруги і коментує. Наприклад ми їхали сьогодні і він каже що в лісі дядьки порубали дерева так і насправді вздовж дороги були порізані дерева я навіть цього не побачила якщо б він не звернув увагу. Грається з дітками. Наприклад я йому кажу іди до хлопчика попроси цукурку,він пішов попросив і каже в мене брудні руки допоможи розгорнути цукерку. Хлопчик каже треба помити руки. А Захар йому відповідає треба іти додому мити.
Як ходили до школи то висиджував 4 уроки. Полюбив пити просту воду з крана, раніше пив тільки компот, компотів більше не варим. Почав їсти багато нових страв, до лікування їв тільки макарони.
Повністю одягається,та роздягається, самостійний. Стосовно навчання то протести так і не пройшли як тільки за книжку то крики, нерви, протести все буде робити тільки не вчитись. При тому що є хороший потенціал розуміє все просто не хоче. Таке враження що в нього страх до навчання. І позитивних покращеннь ще дуже багато не всі мож зразу згадати і то без ліків. Робили енцефелограму, то лікар казав що є покращення.
Зараз дитина загострилась. Ми не говоримо при ньому про війну але він сам все розуміє на підсвідомому рівні, 24 як тільки почалось все я його не впізнаю дуже став емоційно нестабільний, неспокійний появились стіми махання пальцем типу неможна, погано спить, стрибає.
Лікування професора нам дуже потрібне, молимось за мир в Україні і здоров’я нашого професора — Рахманова Вагіфа Маммедовича.
Та висловлюємо подяку всьому колективу хай Бог Вас береже.