Вітаю! Я мама Мирона із Синельникового. Потрапили до професора у 5,5 років. Незважаючи на те, що пізно, але результати у нас дуже прекрасні. Наразі закінчили 8 етап. Якщо згадувати той час коли ми почали свій шлях лікування, то у нас не було розуміння зверненої мови, не виконання навіть побутових команд, гіперактивність на тлі прийняття ноотропів, здавалося, що навіть він не чув нас просто жив своїм життям. Відсутня цікавість до тварин, до дітей і взагалі до всього навколишнього. Усього не згадати, але після першого етапу у нас налагодився сон))) ми ніколи всією родиною не лягали спати о 21:00) це був як ковток свіжого повітря для нас. Також після 1 етапу Мирон навчився їздити самокатом, що до лікування було зовсім не можливо.
І так при цьому поступово почалося налагодження: розуміння зверненої мови, що не мало важливо, хороша комунікація з нами. Він відповідає на запитання так – ні, хочу – не хочу, буду – не буду і багато іншого. Мова у нас пішла після 3-4 етапів. Зараз не чітка мова, не повністю вимовляє слова, але вона пішла і треба працювати над цим. На сьогоднішній день його цікавить усе, що тільки можна))) у нас голова кругом іде. Запам’ятовує схожі слова але різні за змістом, постійно йому потрібне пояснення значення цих слів (каналізація – сигналізація, мінеральні газики – вічка тощо). На 8 етапі Мирон ходив ДІЗА самостійно. Йому самому було цікавіше це робити, ніж ходити за ручкою. Він роззувався і ніжками шукав доріжку, куди йти. Навчилися право, ліво, назад, уперед. Він на голос виконував команди та ходив.
За цей час так багато, що змінилося всього не врахувати, але наша родина дуже вдячна професору Вагіфу Мамедовичу Рахманову та всьому медперсоналу за щоденну працю та допомогу дітям!