Вітаю, я Оля, мама Даші Сизоненко. Діагноз затримка розвитку мови ЗПМР. Пройшли 10 етапів. Нашу історію хвороби я описала трохи раніше. Наразі хотіла поділитися результатами чергового 10 етапу.
Нині для Даші на першому плані виходять процеси соціалізації у колективах. Важливі поняття “подруга”, “моя думка”.
Цього року Даша закінчила 2 клас загальноосвітньої школи. Взаємини із однокласниками спочатку не задалися. Однокласниця, яка сиділа з Дашею за партою, одного разу щиро сказала, що не хоче більше з Дашею сидіти за однією партою. Вчителька ніяк на цей інцидент не відреагувала. Інші діти підхопили ідею і теж відмовлялися сидіти з Дашею. Даша дуже переживала, але нікому нічого не говорила, до школи ходити не хотіла, причини мені не називала. Про інцидент я дізналася через три місяці, коли сама побачила, як дівчинка не пускала Дашу до себе за парту.
Ми, звичайно, відразу підключилися і почали розрулювати ситуацію. Саме на той момент настав час наступного лікування у професора Рахманова. Ми пройшли тоді 9 етап. Потім на місяць виїхали із міста на західну Україну. І, про диво) Коли Даша повернулася до школи стосунки з однокласниками налагодилися. Даша без запитань почала ходити до школи. Вона стала впевненішою, якщо її ображають, вона не мовчить, вона захищається. Вона порозумієтеся з кривдником, говорить про інцидент вчительці, говорить мені. Якось навіть побилась. Загалом реакція зовсім інша.
Під час поточного лікування Даша переглянула свої стосунки із друзями. Без жалю перестала спілкуватися з дітьми з двору, вони старші та ображали її. Ще з однією близькою подружкою Даша з’ясовувала стосунки – чи справжні вони подруги) Даша потім мені показала своє листування. Чим закінчуватися їхні стосунки поки що не ясно))
Загалом, я спостерігаю, що Даша стає впевненішою, відстоює свою думку, захищає себе, удосконалює способи комунікації. Я цього разу потрапила на лікування із сильним болем у спині. За три дні все пройшло) Ще незвичайно для мене, цього разу багато спала: на лікуванні, після лікування, вночі теж спала))
Ми дуже вдячні професору Вагіфу Мамедовичу Рахманову та всьому персоналу інституту.
Бажаємо всім міцного здоров’я та мирного неба над головою!