Історія нашої хвороби почалася багато років тому, в 1.5 роки після кількох щеплень. Єгор перестав нас дізнаватися, боявся води, стрибав, бігав, почав кричати ночами, мова зникла. На той момент ми навіть не могли подумати, що ці вакцини нароблять стільки біди. Вперше ми звернулися до лікарів у 3 роки. Нам обіцяли, що максимум через 6 місяців лікування Єгор зможе одужати. Потім ми спостерігалися у генетиків і також нічого.
До Дніпра ми приїхали, коли Єгорові було майже 7 років. Він був повний нуль: не говорив, стрибав, бігав, з усіх знімав панамки та шапки, не було зорового контакту, не розумів зверненого мовлення, ходив на шкарпетках, не міг жувати тверду їжу тощо.
Після другого курсу лікування Єгор стяг на розкладці огірок і почав жувати. Потроху почав вивчати літери і навчився читати. Ми вже могли з ним спокійно йти вулицею, не треба було його тримати за руку.
Потім чоловік знайшов лікаря у Києві, який почав лікувати Єгора. Купа дорогих препаратів, крапельниць, уколів, пігулок, а результату не було. До Дніпра ми не приїжджали більше 3-х років.
За цей час усі здобутки зникли. У сім’ї скандали через хворобу дитини. На медикаментозне лікування пішло понад 100 тисяч доларів. Ми були на межі розлучення, майбутнє малювалося чорними фарбами. Наша сім’я зайшла в глухий кут. Я близько року вмовляла чоловіка та свекруху їхати на лікування до Професора. Єгор тим часом у розумовому розвитку відставав, а й у фізичному: зростанні, вазі.
Нарешті у вересні 2021 р. ми приїхали до Дніпра. Відразу через місяць після лікування Єгор стрімко почав наздоганяти однолітків у зростанні. Потім ми в 2022 році 2 рази пролікувалися і відразу у Єгора пройшов вірус герпесу і став імунітет в норму. Те, що не могли до цього зробити медикаментами. У 2023 р. – 4 рази ми приїжджали на лікування до Інституту. Єгор навчився самостійно в масці ходити доріжками. Причому намагалися ходити у масці по 6 годин. За останній рік Єгор повністю змінився:
У нашій родині покращилась обстановка. Ми стали набагато спокійнішими, при Єгорі проблеми та хвороби не обговорюємо, пішли скандали в сім’ї. Мені не потрібно тепер окремо готувати для Єгора, дієти немає.
У січні 2024 року у Єгора пішло ще більше покращень.
Ми навіть подумати не могли, що Єгор скільки знає та вміє. Він почав збирати одяг, постіль та складати у пральну машину. Причому ми не змушували, це була його ініціатива. Одного разу Єгор самостійно ввімкнув пральну машину, правда забув засипати порошок. Ми не вчили включати пральну машину, сам спостерігав і навчився. Єгор, виявляється, вміє заправляти ковдру в підковдру і міняти наволочки.
Тепер він мені постійно допомагає у господарстві. З великої каструлі їжу перекладає в меншу кашу перекладає в судочки і самостійно ставить в холодильник, складає посуд в мийку, знімає з балкона речі після прання і акуратно складає. Якщо я щось готую, то Єгор продукти (що називаю) приносить мені стіл.
Ми дуже задоволені такими покращеннями. За січень Єгор добре додав у розумінні, він мене слухає, якщо я щось говорю, і погоджується, виконує доручення. Ми всі задоволені здобутками Єгора. Я прочитала у січні книгу “Внутрішньосімейні неврози”. Почала читати “Сімейний невроз”. У нас є чого прагнути і майбутнє бачимо у світлих тонах.
Велике спасибі Професору та всьому колективу Інституту за допомогу нашій родині!