Лікування аутизму (гіперактивна форма) у близнюків

Анна і Олександр, м. Київ, Україна

У нашій сім’ї ростуть двоє чудових хлопців-близнюків. Хлопцям по 5 років, діагноз аутизм, гіперактивна форма аутизму, ставили ЗПР з аутичними рисами. Невеликий історичний екскурс: хлопці народилися доношеними, за шкалою Апгар 9 балів. До 2-х років розвивалися нормально, пішли, стала формуватися мова. У 2 роки обидва перенесли операційне втручання з тривалим наркозом. Після цього тижня, перестали розмовляти, навіть плакали без звуку. Звичайно, важко сказати чи є це впливом самого наркозу, то чи переляку, чи то всього разом. Але факт залишається фактом, діти рік мовчали. Поступово стали возращаться звуки, але мова не з’являлася. З 3-х почали активно ходити по логопедам, психологам, дефектологам. В 4 звернулися до психіатра. Приймали ноотропні препарати: кортексин, пантогам, цераксон. Слід зазначити, що ноотропні препарати надали позитивний вплив на мовлення та мову, стали “прориватися” окремі слова. Але при цьому до нашої гіперактивності ще додалася і агресивність, особливо, через вплів цераксона.

На даний момент діагноз аутизм знятий повністю. Професор Рахманов і наша сім’я.

Також, допомогла іпотерапія, хлопчаки стали доброжілательно ставитися до тварин, остільки раннє була присутня невиправдана жорстокість. Іпотерапія зміцнила і скоорденіровала велику моторику. Тобто розвиток відбувався, але дуже повільно. І до 5 років різниця між хлопцями і сверсниками вже відчутно відчувалася.

Перший цикл лікування (20 днів), 1-й курс

У червні-липні 2013 року ми пройшли перший етап лікування за методикою Професора Рахманова, це 20 днів. На сам курс було важко записатися, оскільки дуже велика кількість діток. І природно, Вагіф Мамедович фізично не може надати допомогу всім бажаючим. Просто чудово, що знайшлося місце і для нас!

Наш психологічний статус до початку лікування: у одного – ехолалія (повторення всіх почутих слів, без осмислення) і пару десятків слів активного словника, у другого – не було навіть ехолалії, використовувалися слова: не хочу, не буду, відпусти, віддай. Крім мови, для нас каменем спотикання служили поведінкові проблеми. У дітей геть відсутні страхи! І це було страшно, інстинкт самозбереження категорично мовчав. Високо? Давай вище! Глибоко? Давай глибше! Незнайомий дядько – сідай, поїхали! Залишився на незнайомій вулиці сам – не проблема! Велика машина-а кинуся під колеса і так нескінченно.

У садку на прогулянці вихователі одягали кросівки і ганялися за двома дітьми, а мама, забираючи ввечері, червоніла. Дефіцит уваги був на обличчя, спокійно, без скандалу ми могли висидіти 5 хвилин.

Хочеться відразу відзначити, що результатами лікування наша сім’я дуже задоволена і ми вже чекаємо другого циклу. Однак, звертаючись до майбутніх “братам і сестрам по зброї”, перше, що слід підкреслити – НІХТО НЕ БУДЕ ЗАМІСТЬ ВАС ПРАЦЮВАТИ З ДИТИНОЮ! Це щоденний пекельна праця, не тільки на лікуванні, але і вдома потім. Якщо ви сподіваєтеся на диво, можна навіть не їхати на консультації. Мовні зони формуються до 3 років, після вже запізно. Тому, ці зони треба “розбудити” – і обов’язково будуть загострення всього псіхостатуса.

Зокрема мої діти почали кусатися, битися, битися головою об підлогу, спеціально кидатися медперсоналу під ноги, на процедурах доводилося утримувати силою. Причому з 5-річною дитиною наш тато ледве справлявся, потім жартував, що побував на кориді. До цього треба бути морально готовим. Саме тут починає проявлятися батьківське бажання: адже крім мами з татом ніхто не досягне ні поведінки, ні звуків, ні слів. У НДІ створена унікальна атмосфера взаємодопомоги, а також проводитися робота з батьками. Це стосується не тільки самих процедур, а й вироблення правильної стратегії поведінки з дітьми і в родині.

Наші досягнення:

1. Поява перших страхів, дитина перший раз на батуті, сказав відпусти-вистачить; незважаючи на те що продовжують тікати, почали возращаться. Перше, що відзначили вихователі – на прогулянці не бігають за дітьми
2. Стали грати з іншими дітьми
3. Перестали боятися нових місць, людей, лікарень
4. З’явилася звернена мова один до одного, до дорослих
5. Стала прорізуватися фразова мова (по 2-3 слова)
6. Звичайно, в основному, “попугайнічают”, проте почали відповідати на питання, і іноді питати що це?
7. Покращилася дрібна моторика, чіткіше оздоблюють, обводять прописи
8. Зникла практично харчова вибірковість. Але, ще раз наголошую, зникла не сама по собі, а тато 4 рази на день сидів за 1 1,5 години над дітьми і примушував їсти перці, огірки, м’ясо, каші і т.д
9. Стали дивитися і навіть іноді заглядати в очі при розмові
10. Стали більш посидючіші і уважні, інтерес можна утримати до півгодини

У нас ще дуже багато поведінкових “батьківських” проколів, самі ж розбестили. Однак, перебування в НДІ допомогло сформувати єдину стратегію поведінки і виробити певний напрям, а не хаотичні рух. Роботи ще дуже багато, але тепер зрозуміло, “куди штовхати віз”. Особисто для мене відбулося дуже сильне переосмислення ситуації і нашої ролі в ній.

2 етап лікування, жовтень 2013

Оскільки з циклу ми поїхали в стані загострення, а інформацію хотілося надати максимально достовірну, було прийнято рішення почекати місяць. Зате тепер хочеться поділитися нашими безсумнівними успіхами:

1. Розширився активний словниковий запас, стала прориватися фразова мова, слова легше запам’ятовуються і відтворюються (до першого циклу, у одного ехолалія, другий взагалі мовчав)
2. Став більше пасивний словниковий запас, набагато краще розуміння зверненої мови, виконання інструкцій;
3. Краще стала імітація і відтворення звуків, якщо раніше була “каша” в роті, то тепер слова вимовляються чіткіше, голосніше;
4. Стали співати і підспівувати, перестали закривати рот говорить людям, а навпаки, заглядають в очі і намагаються повторювати слідом;
5. Стали розмовляти уві сні (окремі слова);
6. Колосально покращилася дрібна моторика, прекрасно розмальовують, краще пишуть;
7. При читанні (нарешті) стали пов’язувати відкриті склади!
8. Вже без проблем роблять фонетичний розбір;
9. Співвіднесли число і кількість, тепер, по-тихоньку, вводимо елементи математики;
10. Підвищилася посидючість і уважність. В принципі, індивідуальні заняття та домашні вже проходять без проблем і істерик;
11. В садку відзначили поліпшення також в спілкуванні з іншими дітьми. Хлопчики стали звертатися з промовою не тільки до дорослих, а й одноліткам.
    Крім цього, стали робити з усіма зарядку (раніше не змусиш), стали висиджувати групові заняття. А якщо ми, хлопці ще й “сходяться зірки”, то навіть беруть участь в заняттях. Наприклад, днями, у діток в групі було завдання вийти до дошки і скласти розповідь по картині. Малюк сидів, сидів, а коли все відповіли, сказав “я хочу”, його викликали до дошки. Зрозуміло, що пов’язаного розповіді у нас ще не виходить, але він по-називав все на зображенні, сказав “я все!” і далі сів на своє місце. Вихователь в шоці, мама щаслива!
12. Хлопці стали проскакувати елементарні питання “Що це?”, “Хто там?”
13. Стали хотіти спілкуватися по телефону, нехай і примітивно, але факт на обличчя;
14. Стали спокійно підстригатися в перукарні, запломбували зубки
15. Стало можливим у вихованні застосовувати метод “підкуп-шантаж”, раннє було можливо досягти свого тільки через покарання

Звичайно, лабільність психіки, перепади настрою, стан “тут не хочу”, а там “не буду”, негативізм на все нове нікуди не поділися. Однак, варто зазначити, що умовити, переконати що-небудь зробити набагато легше. Та й нам стало набагато легше, адже вже видно, що наш щоденний пекельна праця не проходить повз, а знаходить відгук і розуміння в дітях. На цьому циклі Вагіф Мамедович провів лікування не тільки дітям, але й татові з мамою.

Наш тато страждав сильними мігренню, до повної дезорієнтації і блювоти. Тобто, якщо він не встигав погасити провісники божевільною дозою препаратів, то повністю мінімум на день виходив з ладу. І такі напади, в залежності від погоди, могли бути до 2 разів на тиждень. Після лікування у нього ЦІЛИЙ місяць не боліла голова. На жаль, стресові ситуації в житті неминучі, тому головний біль після чергових “нервів” повернулася-однак, за силою вона була набагато слабкіше (без блювоти).

Що відносно маминого стану: перестали боліти зуби, стало менше хотітися є (раніше прокидалася вночі зі стійким бажанням з’їсти мамонта), менше істерик, стала спокійніше, стала організованою, з’явилося бажання що-небудь робити взагалі. Не можу не відзначити, що сварок в сім’ї стало на порядок менше, стали набагато терпиміше ставитися один до одного.

Закінчили 1й курс (3 етапи) лікування

Зміни, що відбулися з дітками після третього циклу стали більш глибокими і помітними, проте і період загострення після лікування тривав довше.

1. Формується фразова мова, збільшився активний і пасивний словниковий запас. Це виражається в тому, що дітки стали говорити не завченими фразами, а намагаються скласти свої словосполучення. Звичайно, мова аграмматична, без прийменників, відмінків, пологів і т.д., але вже почався діалог.
2. У промові закріпилися питання, з’явилися на другому етапі лікування, але в періоди загострень пропадали. Діти запитують постійно: що це? де? скільки?
3. Набагато легше стали запам’ятовувати слова, і впроваджувати їх в свою промову. Хоча для цього всій родині доводиться бути папугами, постійно і постійно говоримо хлопцям про все, що бачимо і чуємо, іноді навіть горло хрипне до вечора.
4. Хлопчики легше відповідають на питання і стали розрізняти чужі імена, від ехолалії ми, на жаль, ще не пішли, однак для нас ці зміни величезний успіх.
5. Відносно занять – хлопчаки читають практично без проблем з нормальною швидкістю. І якщо раніше вони взагалі не розуміли, що читають, то тепер завдяки колосальним зусиллям, добиваємося ще й розуміння. Наприклад, пишемо дітям різні питання на папері, а вони повинні самі прочитати (я мовчу) і відповісти.
6. Лист – пишемо друкованими, переписуємо тексти з книг, тримаємо рядок, запам’ятовуємо, що писали і звідки. Зараз вчимо прописні букви. Диктанти писати ще виходить погано (розрізняють окремі склади, потрібно постійно повторювати, щоб написати слово), але прогрес на обличчя – ще місяць тому на слух відтворювати в листі слова у діток не виходив. Та й сама якість письма стало на порядок вище.
7. Вводимо окремі елементи математики, тобто хлопчаки співвіднесли число і кількість і тепер ми поглиблюємо навички.
8. На індивідуальних заняттях підвищилася і уважність і посидючість. Чесно кажучи, у нас вже після другого циклу не стало проблем ні з домашніми, ні з індивідуальними заняттями.
9. А ось щодо групових занять в садочку були серйозні проблеми. І якщо ще неактивні заняття вони так-сяк висиджували, то зарядка, фізкультура, музичні заняття проходили феєрично. Діти або ігнорували, або проявляли агресію. На третьому циклі, на “танцях” діти стали брати участь в групових конкурсах. І на даний момент хлопці стали брати участь і в групових фізичних заняттях в садочку. Правда для цього ми з чоловіком по черзі ходили на ці заняття в дет. сад, але раніше дітей було неможливо умовити повторити ні одна вправа, вони або кричали, або забивалися під піаніно. А тут стали все робити спочатку за нами, а потім і за вихователями.
10. Навколишні говорять. що ми стали спокійніше і адекватніше. Звичайно, мої гіперактивні діти не стали різко сам спокій (лабільність психіки ніхто не відміняв), але ось домовитися, умовити, прийти до компромісу, так банально купити! вже стало можливим.

Озираючись назад, я своїх дітей не впізнаю, і нам батькам стало набагато легше фізично, морально і емоційно!

Всі зміни стали на порядок глибше і якісніше на 4 етапі лікування

Відразу хочу відзначити, що 4 цикл для нас виявився поки найбільш продуктивним. Якщо порівнювати з попередніми циклами, то, по-перше, зміни ми стали відзначати вже на самому циклі, і вони тривають досі (після попередніх циклів основні зміни були вдома). По-друге, всі зміни стали на порядок глибше і якісніше.

1. Виросла швидкість читання і з’явився навик читання дрібного шрифту;
2. Лист – покращилася якість написання прописними буквами; диктанти поки ще пишемо друкованими, але на порядок вище стало сприйняття на слух тексту;
3. Легше сприймаються математичні елементи і складові, але поки математика дається найважче;
4. Розширюється лексика, ми тепер вводимо абстрактні і об’єднують поняття;
5. Легше запам’ятовують нові слова, оперують старими, об’єднують в пропозиції (звичайно, мова аграмматична-немає приводів, неправильні закінчення і т.д. АЛЕ рік тому не йшлося взагалі. Так що для нас це колосальний прорив!);
6. З’явилося поняття “спочатку-потім”;
7. Використовують питання – що? де? куди? ще на примітивному рівні, але постійно;
8. Хлопчаки стали малювати, раніше вони тільки розфарбовували (по-зразком і самостійно), а тепер малюють і людей, і тварин і всяке-різне, хоч і схематично, але реально можна зрозуміти що намальовано.

Основними нашими проблемами поки що залишаються гіперактивність, крайній негативізм на заборону, істеричність і, звичайно, потоканіе своїм бажанням у всьому. Однак, незважаючи на вищесказане, поведінкові проблеми набагато менш виражені, у порівнянні з минулим роком.

Близнюки пройшли вже 5 етапів лікування в інституті

Зараз, озираючись назад і перечитуючи щоденники наших скарг, навіть трохи не віриться в що відбулися з дітьми зміни. Ось так, маленькими кроками ми просунулися колосально вперед.

1 – щодо мови: сформувалася досить чітка фразова мова, я не наважуюся називати її “пропозицією”, оскільки є проблеми з закінченнями, приводами, однако! є повноцінні іменники, дієслова і прикметники;
– з’явилося планування, послідовність дій виражена в мові (спочатку і потім), звідси менше протесту при неможливості виконати батьками відразу прохань; поки ще важко даються відповіді на питання “що ти робив тоді-то?”, особливо, якщо питати ввечері за ранкові події, але яскраві події відзначаються (типу “лікували зубки”);
– радує постійні питання “що? Де?”, Після 5 циклу з’явилися і зараз “проскакують” – скільки? куди?;
– звернена мова звучить постійно, і якщо нам ще важкувато дається запам’ятовування чужих імен, то хлопчики підбирають альтернативу “тітка, дядько, хлопчик, дівчинка”. З чужими іменами ми б’ем постійно, і швидкість запам’ятовування явно виросла;
– словниковий запас зростає щодня, і дуже радує, що хлопці стали підхоплювати слова не тільки те нас, але з оточення;
– розуміння також зросла, в діалогах, коли діти не можуть підібрати правильних слів, вони намагаються замінити їх знайомими, виходить місцями смішно, але зате зрозуміло.
– вчимо і розповідаємо вірші-тренуємо пам’ять і комунікацію;
– вчимо групи і асоціації, намагаємося виходити за рамки предметної мови.

2 – я описувала в попередніх повідомленнях наші успіхи в листі, диктантах та читанні: навички зросли, але слід зазначити, що якщо робиться велика перерва, то навик погіршується. Так, ми вже домоглися швидкого читання слів за хвилину, але минув час і трохи з’їхали. Виходячи з того, що навантаження щоденна дуже сильна, то довелося навіть скласти розклад занять));
– після 5 циклу хлопчики потроху стали розуміти прочитане (відповісти на питання по поруч намальованою зображенні, і показати кожне слово, що прочитав), для нас це ще досить складно, але дітки дуже стараються;
– переписуємо з друкованого тексту в прописаний без підказок;
– малюємо самі, але без композиції, незавершене. Зараз намагаємося навчити правильно розставляти намальованих кішечок, собачок, чоловічків і т.д в форматі листа, а не згрупованих в одному кутку. До речі, дітвора стала малювати після 4 циклу, до цього ми тільки прикрашали;
– диктанти з боєм, в плані знайомі слова ще лягають правильно, а незнайомі … самі розумієте)))
– в математиці прямо трапився прорив (рахунок плюс, мінус за десяток без тренувальних паличок). Однак, діти не самі прокинулися геніями математики, тато витрачає “нервочаси”, виходячи з мотивації “Мужик може не вміти розмовляти, але повинен вміти рахувати!” ))).

3 – соціалізація: зараз відвідують групові заняття, дзюдо -учатся виконувати фронтальні і групові інструкції послідовно і по черзі. Не можу сказати, що прям все виходить відразу і без проблем, але ми працюємо кожен день і кожну хвилину, і навіть уві сні вселяє!
– стали розуміти і виконувати правила найпростіших ігор, як настільних, так і фізкультури. І безмірно радує, що ми з чоловіком стали помічати, що хлопчаки періодично намагаються грати в ці ігри вдома самі, тобто запам’ятали і адаптували під свою ситуацію;
-величезний полегшення ходити спокійно на уявлення в цирк, на мультики, і батькам розвага, а не стрес;

4 – важливим пунктом хочу відзначити емоційну сферу. Чесно кажучи, я навіть раніше не замислювалася, наскільки вона була у нас бідна. А зараз і тобі єхидство, і образи, і співчуття, і радість, і сміх “у справі” без підказок, і прагнення до похвали і схвалення. А як хлопчики можуть дражнити один одного-це взагалі окрема історія!

Дякуємо!!!

Мені б хотілося окремо зупинитися на проблемі, з якою наша сім’я зіткнулася при переїзді в інше місто. А саме чутками, що результативними є тільки перші кілька циклів лікування в Центрі. На закономірне питання, “а скільки ви витрачаєте на заняття з дітьми в день?”, Чуєш … “ну годину-дві”. Доводиться кожен раз повторювати і повторювати слова Професори, що “це щоденний пекельний невдячна праця”, зміни можуть бути мінімальними, але чим більше ви будете працювати, тим більше ваші діти вас будуть радувати, а ви ними пишатися. А диво, саме по собі, може ніколи і не наступити!
“На Бога надійся, а сам не зівай!”

2 курс лікування. Покращення торкнулися і емоційної сфери, і поведінкової, і розумової, і мовної

Хочу нагадати, що у дітей діагноз аутизм, гіперактивна форма. До НДІ ми звернулися, коли дітлахам було 5 років: діти не розмовляли, поведінка була асоціальною, неадекватним, істеричним і абсолютно непідконтрольним. Після 2 курсів лікування, це приблизно 6 епатів, у нас такі досягнення.

Академічні знання

1. Розуміння завдань, рішення прикладів (додавання, віднімання через десяток до 50), прямий і зворотний рахунок до 50, сусіди числа, об’ємні і площинні предмети і т.д.
2. Читають, є розуміння прочитаного за умови наявності знайомих слів; переказувати весь текст ще складно, але намагаються сформулювати, що зрозуміли з тексту, використовуючи активний словниковий запас; відповідають на прості питання по тексту (питання чому? поки ставить в тупик)
3. Пишуть і прописними і друкованими, диктанти на слух з короткими і знайомими словами, 4-6 букв, не викликають проблем, а ось великі і незнайомі слова викликають труднощі
4. Фонетичний і складовий розбір слова поки ще з опорою на зображення
5. Вирішують логічні завдання: що неправильно на зображенні, знайди зайве, чому це зайве (диференціювання по групах), знайди 5 відмінностей, закінчи послідовно ряд і т.д.
6. Ввели календар, працюємо над розумінням часу і подій. Наприклад, щоранку ми відзначаємо яке сьогодні число, день тижня, місяць, сезон. Якщо протягом місяця є будь-які знакові свята або події — день народження, приїзд бабусі, похід в кіно на мультик, дельфінарій і т.д., то це дні відзначаються в календарі і проговорюються, скільки до них залишилося, який день закінчився. Завдяки цьому стало легше торгуватися з дріб’язком :), тобто вони просять піти плавати на кораблі (пароплаві), говориш їм, що немає, сьогодні не підемо, а підемо в п’ятницю, такого-то числа … і все, питання знято без істерик. Правда в четвер раз 100 нагадають, що завтра ж треба піти плавати на корабель!
7. Ввели систему оцінювання — різного кольору смайлики, пішли від занять «за цукерку» до більш абстрактним, шкільним поняттям.

У промові теж багато покращень через лікування

Кожен день ми відзначаємо нові слова і фрази, які хлопчаки підхоплюють не тільки від нас, але і з навколишнього світу. Звичайно, мова не відповідає віку, активного словникового запасу ще не вистачає, немає приводів, туго з займенниками і правильним словотвір (звучить не яблучний сік, а яблучко-сік), неправильні закінчення пологів і ще купа проблем. Але! Запам’ятовування нового на порядок вище, ніж навіть півроку тому. З дітлахами вже можна поговорити, з’ясувати, що робили протягом дня, які оцінки отримали, хто і з ким бився…

Стали із задоволенням спілкуватися по телефону, відповідати на питання, розповідати події за день, хвалитися хорошими оцінками (зеленими смайликами). Самі задають по 100 питань в день, голова болить під вечір… Ми дуже цьому раді! Звичайно, є об’єктивне розуміння того, що до нейротіпічних діток ще далеко, проте ми намагаємося не забувати радіти кожному кроці і успіху. Оскільки за кожною дрібною перемогою стоїть титанічна праця!

Поведінкові порушення

Читаючи, наші скарги 2 роки тому і зараз, ми розуміємо, що всі наші старі скарги пішли. Їх просто не стало! Так, з’явилися інші, ми періодично проходимо через загострення. Але! Завжди загострення легше і м’якше ніж попередні, і не зрівняються із загостреннями на першому циклі. Наприклад, у мене були всі руки покусані і в синцях – протести виражалися вкрай агресивно і істерично, зараз пацани можуть посперечатися на словах і спробувати понастаівать, але якщо чують жорстке НІ, то заспокоюються і пробують торгуватися, теж словесно.

Ми, НАРЕШТІ, можемо з дітьми ходити куди хочемо і коли хочемо. Раніше, тікали, неслухняні, підхоплюватися з місця, бігали по всьому кінотеатру …. (Аж згадати страшно). То зараз, спокійно висиджують по 2-3 години (без смачненького, просто самі), чекають в чергах, не тікають. Буває, що іноді, особливо коли удвох, заграють і потрібно строго стримати. Але для цього нам не треба, стрімголов, бігти за ними, а досить просто сказати, що так не можна.

Окремо, хочеться відзначити емоційну сферу

У дітей з’явилося дуже багато різних емоцій. І головне, що стали розпізнавати правильно емоції у інших. А якщо щось незрозуміло, то можуть запитати: чому хлопчик плаче? і т.д. ми раніше навіть не замислювалися, що емоційний світ у дітвори був дуже бідний (на тлі інших проблем просто не звертали увагу). Емоційно хлопчики стали змінюватися після 5 циклу, і нас ці зміни шалено надихають на подальшу роботу.

Тепер у них дуже різноманітні інтереси, люблять малювати фарбами і олівцями, ліпити з пластиліну вироби, збирати пазли, грати в настільні ігри (дії, настільний футбол, лото) – причому розуміють правила і намагаються Усвідомлено! дурити! Хто любить кататися на самокатах, велосипедах, ось купили ролики – плануємо вчитися кататися на них. І хлопчики не сприймають це як заняття, для них це стало грою і розвагою, як і для нас!

І найголовніше!

Діти пройшли ПМПК, і за результатами ми йдемо в цьому році в загальноосвітню масову школу за загальноосвітньою програмою для дітей з порушеннями мови (є ще програми ЗПР і УО) в підготовчий клас, а на наступний рік в перший з інклюзії в ту ж школу !!! Нашій радості немає меж!

Нашим дітям, хлопчикам-близнюкам, в далекому 2012 році був поставлений діагноз аутизм, гіперактивна форма аутизму. Діти були невербальні, поведінка “мауглі”, і повний комплекс відповідних проблем. У 2013 році, в 5 років, потрапили, з великими труднощами через велику чергу, до Професора Рахманова Вагифа Мамедовича на лікування, і з цього самого моменту почався наш новий шлях “від нейроАтіпізма до нейроТіпічності”. Наші маленькі і великі перемоги ми описували після різних етапів лікування на форумі. Всього за плечима у нас 7 років і 18 циклів лікування.

На даний момент діагноз аутизм знятий повністю, залишилися тільки мовні завдання, причому, саме завдання, а не проблеми. Діти успішно здали ДПА на 8-ки і 9-ки, самостійно вчилися в 5-м уже класі, без тьютора. Наш шлях-довгий і тернистий, проте, я щиро вірю, тількі завдяки унікальної методики Професора Рахманова, ми не подужали б і половину наших результатів. І, незважаючи на повну відсутність первинних скарг, після кожного циклу є помітний прогрес не тільки в психолого поведінкової сфері, але і відзначається помітне зміцнення общесоматического стану.

Дякую професору за величезний труд!

Мама-Анна, лікар (050-621-три-5-2-дев’ять) – Якщо е питання, телефонуйте!
Папа-Олександр, програміст.