Наші діагнози: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гідроцефальний синдром субкомпенсированная форма, затримка темпів моторного і мовного розвитку, косоокість, гіперзбудливість, ранній дитячий аутизм. Наша дочка народилася 03 лютого 2008 року. Це наша єдина довгоочікуванна дитина. Довго не могла завагітніти і ось це сталося – всі ми з нетерпінням чекали цього дня народження, хоча вагітність всю провела на збереження. Народилася 3300 кг, 50 см 3 бали за шкалою Апгар з важкою асфіксією, родовою травмою. Чи не закричала, тому що не дихала – терміново перевели малу в реанімацію, де проводили штучну вентиляцію легенів. Через 3 доби перевели у відділення патології новонароджених, де перебувала майже місяць.
До лікування в НДІ – дочка не ходила, не розмовляла, їжу ледве запихали, не звертала увагу на оточуючих і звернену мову – вела себе, м’яко кажучи, неадекватно. Неможливо було кудись вийти з нею. Постійно плакала, вередувала, дратувалася від усього. З великими труднощами засипала і через короткий час знову прокидалася з диким ревемо. Всі сусіди були в шоці – багато хто до цих пір не вітаються. Поліклініки і аптеки для нас були як рідний дім, об’їздили всілякі центри і всіх відомих лікарів.
Постійно проходили курси відновлювальної терапії – масажі, басейни, ЛФК, фізпроцедури, прогрівання, голкорефлексотерапія на приватному рівні (тепер тільки розумію наскільки ми ризикували – рівень проведення процедур, та й знань дуже низький), ходили до логопеда – робили масаж лог. зондами, вібромасаж рук і світлотерапії і т.д. Приймали призначені октавегін, цераксон, Ноофен, енцефабол, кортексин, семакс, цереброкурін, когітум. Після пантогама була істерія по кілька годин до непритомності. Після заспокійливих млява і млява. Призначили Фенобарбитал – мала стала повністю як рослина.
Потрапивши на лікування до Вагіф Мамедович моя дитина став оживати – результати приходили хвилеподібно. І все це без ліків – довго ще не вірилося, що нарешті-то у нас з’явилася надія на одужання. Але з кожним днем дочка нас радувала новими успіхами. Приїжджаючи додому, після невеликого періоду загострення, поліпшення збільшувалися і це все без медикаментів. Ні в чому в розвитку ми вже не поверталися, а тільки вперед. Зараз вона ходить, розмовляє, повністю себе обслуговує, прибирає після себе, одягається, узувається, сама їсть, намагається допомагати мені мити посуд, грає і з ляльками і з іншими дітьми, стала життєрадісною і товариською, складає пазли і любить разом складати різні конструктори і головоломки, намагається стрибати на скакалці та водить велосипед (поки їздити не виходить), спить майже всю ніч, іноді прокидається попити води або шукає обійняти мене.
Мала тепер ходить в садок. Я змогла вийти на роботу.